Читати книгу - "100 Мініатюр , Сергій Бараєв"

— До дошки піде, до дошки піде, — вчителька фізики загрозливо вела пальцем по прізвищах, — До дошки піде — Тихохід. Іване, йди до дошки.

"Халепа. Все ж таки встряг по повній, — думки пролітають зі швидкістю світла.

— Іване, на минулому уроці, в рамках нової теми, я вам розповідала про принципи квантової механіки. Що ти можеш розповісти по цій темі?
— Тамара Василівна, я б з радістю вам розповів цю тему, але це порушить усі принципи квантової механіки. Отож... — замовкаю та розвожу руками в сторони.
— Іване, поясниш, свою думку? 
— Річ у тому, що я в дану мить знаходжуся в стані квантової суперпозиції стосовно до вас. Доки я не почав розповідати тему, ви не можете знати, чи я її пам'ятаю, чи знаю, чи вчив, чи не вчив. Ця невизначеність і є станом квантової суперпозиції. А як тільки я почну говорити, завіса невідомого спаде і для вас, як спостерігача стане все абсолютно ясно. І саме в ту мить, вашого просвітлення, ви втратите квантову суперпозицію, що призведе до порушення принципів квантової механіки. Саме тому, я не можу вам нічого розповісти, а не тому, що я знаю чи не знаю теми. Таким чином, ваше ставлення стане упередженим до мене, як до відповідача.
— Чому ти так вважаєш Іван? Адже я маю оцінити рівень твоїх знань по цій темі?
— Так, Тамара Василівна, ви абсолютно праві. Саме для цього пропоную скористатися "квантовою заплутаністю". 
— Поясниш?
— Так, так. От дивіться, є квантові стани двох об'єктів. Один об'єкт це ви, а інший я. Ці квантові стани мають описуватися у взаємозв'язку один з одним, навіть якщо наші позиції рознесені у просторі. У вас позиція вчителя — ви з мене питаєте домашнє завдання. В мене позиція учня — я маю вам розповідати цю тему. Взаємозв'язок очевидний. Внаслідок цього виникають кореляції між спостережуваними фізичними властивостями об'єктів. Ви мене питаєте тему про принципи квантової механіки, а я вам доводжу неможливість виконання поставленого завдання, інакше при виконанні вашого поставленого завдання, воно втратить сенс.
— Цікаво, давай далі, — зауважила вчителька.
— Через те, що ми з вами спілкуємося на одну тему, значить її квантовий стан єдиний. А раз так, то ваші дії мають бути протилежні моїм — згідно квантової заплутаності. Попри це, ви не можете передбачити в якому напрямку я рухаюсь, розповідаючи вам цю інформацію, тому як це і про принципи квантової механіки, та в той самий час, я нічого не розповів вам по заданій темі. При цьому складається враження, що мої намагання розповісти дану тему, миттєво впливають на саму розповідь по цій темі, сплутаною з нею. Це і є "квантовою заплутаністю".
А найголовніше те, що до дзвінка залишилося три, дві, одна...

Пролунав дзвінок.