Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Забудь мене, Впіймай мене, Ретта Кім 📚 - Українською

Читати книгу - "Забудь мене, Впіймай мене, Ретта Кім"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Забудь мене, Впіймай мене" автора Ретта Кім. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 44 45 46 ... 71
Перейти на сторінку:

— Ні, мамо. Вибачте, та я зробив свій вибір, — я сперся на підлокітник. — Та ти вже й так знаєш, та й, напевно, розповіла все. Уже дізналися, хто вона? Чи, може, Софі розповіла? — запитав я й поглянув на сестру.

— Я мовчала, — гмикнула дівчина.

— Я не знаю, хто вона, але більш ніж впевнений, що вона тобі не підходить, — невдоволено промовив батько. — Вистачило того, як вона спілкувалася з твоєю матір’ю.

— А що не так? — усміхнувся я. — Вона не хамила, не тикала...

— Алексе! — прикрикнув чоловік.

— Що? — спокійно запитав я. — Якщо це все, то я піду. Маю цікавіші справи, ніж ту сидіти.

— Ал, але ж вона попросила… — почала сестра, та під моїм поглядом замовкла.

— Сядь, синку. Ми хотіли поговорити про прийом.

— Гаразд. Де логіка? Нас вбити хочуть, а ви прийом влаштовуєте?

— Всі члени ради будуть на прийомі, а також запрошені гості. Ми обговорили це все з мисливцями і стражем. Вони теж там будуть — спостерігатимуть за всім. Можливо, впадемо на слід.

— Не думаю, що з цього щось вийде. Але гаразд, я буду там.

— Так легко погодився? — здивувалась мама.

Я усміхнувся, сестра ж знову гмикнула. Знає, у чому справа.

— Я зіпсую тобі настрій, — промовив батько. — На прийом ти підеш з Сандрою.

Дівчина саме зайшла у вітальню й сіла на диван.

— А що, туди тільки парами пускають? — іронічно запитав я. — Не буду іти із Сандрою.

Дівчина насупилась, але промовчала.

— Тоді приведи ту, що обрав. Поглянемо на неї.

— Вона не товар щоб її оглядати, — спохмурнівши, промовив я.

— Ти впевнений, що вона з тобою не через гроші? — запитала мати.

— Гроші? — я розсміявся. — Вона не бідує. В Іси високооплачувана робота. Хоча я б був не проти, якби вона припинила цим займатись, та мені не вдасться її відмовити.

— Але…

— Досить, мамо, — я піднявся. — Самі заварили це все і втягнули в це Сандру — самі й розбирайтеся. А ми побачимось на прийомі, — я глянув на батька. — Я прийду. З Ісою.

— Ал… — тихо промовила Софі.

— Не боїшся за неї? — запитав батько.

— Це була погроза? — промовив я, ледь стримуючи емоції. — Її цим не налякаєш. А я її захищу.

— Хто ще кого захищати буде… — тихо пробурмотіла сестра.

— Ти ось так просто робиш вибір у її користь?! — обурилась мати. — Та вона кине тебе за першої ж нагоди!

— Не говори, чого не знаєш, мамо… — попередив я її, на вилицях заходили жовна.

— Мам… мені здається, ти трохи неправа. Все ж, ти її не знаєш, — промовила Софі. — От побачитесь на прийомі, тоді і зробиш висновки.

Я вдячно глянув на сестру. Можливо, вони, навіть, подружаться. Сандра сиділа тихо, але ловила кожне слово. Все, на сьогодні вистачить.

— Побачимось на прийомі. На все добре, — промовив я й попрямував на вихід.

— Алексе, зачекай, — кинула сестра й наздогнала мене. — Тобі ж сказали сидіти вдома, — невдоволено прошепотіла вона.

— Відколи ти почала слухати Ісу? — запитав я, відчиняючи двері.

— Я хвилююсь за тебе, братику. Не знаю, про що думає вона, але тобі дійсно краще носа з дому не показувати.

— Тобто мені переховуватись, доки дівчина, яку я кохаю, полює на вбивцю? — невдоволено промовив я. Не хочеться зараз ще й із Софі через це сперечатися.

— В неї робота така, Ал! — обурилася дівчина, сідаючи в машину.

— Я менше від цього не хвилююсь, — буркнув я. — Хлопець я, врешті решт, чи ні? Вона може постраждати так само, як і я.

— Ти нестерпний, Алексе… — зітхнула сестра.

— Іс теж так каже, — усміхнувся я.

— Куди ми хоч їдемо?

— До неї. Карісса мала зустрітися з Ноелем і Джейкобом, але, мені здається, що й Маркса надибає. Хочу переконатися, що він їй нічого не зробить.

— Не знаю, хто це, але в тобі говорить ревність, — промовила сестра.

— Голову йому б скрутив, але Іса сказала, щоб не ліз, — пробурмотів я.

— Переймається за нього?

— Мене недооцінює… але є в цьому щось. Все-таки він вищий демон, ще й наближений до верховних.

— Хм… можливо, вона не така погана, як я думала, — задумливо промовила Софі. — Ти не ображайся, але проти вищого… тобі точно сил не вистачить. І вона тебе обрала? Замість нього?

— Не буду я нічого розповідати, Софі. Це історія Карісси і розповідати її має вона. Тож зближуйся з нею, як хочеш. Тільки не ображай її.

— Та вона сама кого завгодно образить, — ображено пробурмотіла сестра.

— Вона не настільки колюча, якою здається. Зараз зателефоную їй і дізнаюсь, де вона. Можу посперечатись, вона обуриться, але скаже, куди їхати, — усміхнувся я.

1 ... 44 45 46 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Забудь мене, Впіймай мене, Ретта Кім», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Забудь мене, Впіймай мене, Ретта Кім"