Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Одна ніч, Ясміна Лав 📚 - Українською

Читати книгу - "Одна ніч, Ясміна Лав"

644
0
31.08.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Одна ніч" автора Ясміна Лав. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 44 45 46 ... 55
Перейти на сторінку:
Глава 22

    

   Ранок почався так само чудово, як і пройшла минула ніч.
На подушці, поруч ,я знайшла букет яскраво-червоних троянд. А з-за дверей доносилися божественні запахи.

-Ти мене так розбалуєш ....
Я сказала, заходячи на кухню.

Чоловік наливав гарячу каву. Усміхнувшись, відклав чашку і підійшов упритул.

-Не встиг принести сніданок у ліжко... - біля самої шиї прошепотів Артур і торкнувся губами ключиці.

Внизу живота відразу спалахнуло бажання...
Особливо при згадці вчорашньої ночі.

-Йдемо снідати... - сказав він, цілуючи мене в губи.
     ***
Коли зі сніданком було покінчено, я згадала, що повинна йти на практику і подивилася на годинник.
Майже вісім. Знову спізнююся.

Артур, певне, вгадав мої думки, бо посміхнувся.

– Я відвезу тебе.

Довелося дорогою заїхати до гуртожитку, бо в піжамі йти не варіант. Та й телефон залишився в кімнаті вчора.

Швидко одягнувшись у спортивний костюм та футболку, схопивши сумочку та телефон біжу до машини Артура.

-Чого ти так поспішаєш? - запитує він, коли я застрибую на пасажирське сидіння.
-Якщо мене знову зловить Елеонора Сергіївна....
-Нічого не буде. Ти ж моя наречена.

І я не можу стримати посмішки...
Наречена.... Не можу повірити...

До готелю ми прибуваємо швидко.
Артур не дозволив мені заходити одній, хоч я й хотіла.
Взяв мене за руку, і ми увійшли разом.
Оля і Аня тут же подивилися запитливо на мене ... а я просто усміхнулася їм у відповідь.

По дорозі до ліфта ми зустріли ще кількох працівників готелю.
Ооо... Зараз весь персонал буде в курсі, як практикантка ходить за руку з власником готелю. 
Мене трохи напружує те, що почнуться плітки. Але .... Подивившись на прекрасного чоловіка поруч із собою, знаю точно - я це переживу.

-Я проведу тебе до самих дверей. - каже Артур.

У цей момент двері ліфта відчиняються і виходять Елеонора.
Ось же дідько... 
Тільки її не вистачало...

-Доброго ранку .... - жінка відразу дивиться на наші руки і кривитися.
-Левінська, ти знову спізнюєшся? - запитує вона, навіть незважаючи на Артура, що стоїть поруч.
-Вона не спізнюється. Я затримав свою наречену вранці. Винен. - каже Артур і цілує мене в щоку.

Очі Елеонори спалахують гнівом, а обличчя стає червоним як буряк.
Таке відчуття, що вона зараз вибухне.
Було б смішно, якби не було так страшно.

-Вітаю... - видавлює з себе жінка і йде.

Артур проводжає мене до кімнати відпочинку і цілує на прощання.

-Вибачте можна увійти? - стукаю і заходжу всередину.
-Здрастуйте, Алісо. Звичайно, сідайте. – каже наш новий куратор.

Не встигаю присісти, як двері за мною відчиняються і входить Елеонора.

-Левінська! - зло вимовляє вона.
- Тамара Арнольдівно, я заберу Алісу.

Адміністратор киває у відповідь і я йду до дверей. 
Виходжу в коридор і бачу як сяють очі в керуючої. Та вона ненавидить мене... Але ж я не відбирала Артура у неї.
Я ж не дура і не сліпа, розумію, що це саме через нього вона так поводиться.

-От документи. Відвезеш на цю адресу. - жінка всовує мені в руки чорну папку і листок з адресою.
-Їдь зараз, це терміново.

Договоривши, Елеонора йде, а я йду до виходу. 
Гаразд, відвезти, значить відвезти.

-Аліса ... - чую тихий голос, проходячи повз ресепшен.
Мене кличе Оля, і я підходжу до стійки.

-Що це було з Артуром Миколайовичем зранку? - запитує Аня.
-Нічого ...

Але по їх очах бачу, що вони вже все зрозуміли. І розповідаю правду.

-А ми то все думали, хто ж заарканить цього красеня? - сміються дівчата.
-Та тихіше ви ... Мені йти пора.
-Ти куди,? У тебе практика.
-Елеонора дала завдання.
-Тоді біжи, а то вона зла сьогодні як бестія...

А то я не знаю... 
Махаю на прощання і вибігаю надвір. Дивлюся на папірець з адресою та розумію, що зовсім не знаю, де це. Прийдеться брати таксі.

Впіймавши машину, сідаю і називаю адресу. Рушаємо з місця і мій настрій ще покращується.
Прекрасна погода, свіже повітря, і мені хочеться посміхатися всім навколо.

"Сумую за тобою"

Пишу повідомлення та відправляю Артуру. За кілька секунд надходить відповідь.

"І я за тобою. Дуже. Чекаю вечора."

Усміхаюся і відправляю сердечко.

Я кохаю його.
Настільки, що серце вистрибує коли він поруч і сумую до сліз, коли його немає.
Хочу завжди, щодня починати та закінчувати з ним. Прокидатися і засинати в його обіймах.

Дивлюся у вікно і раптом чую звук мобільного.
Мама.

-Привіт люба. Як ти,?
-Привіт, матусю. Все добре. Ви як? Як Дімка?
-Добре, з друзями пішов на двір. До школи проситись. Але Толя сказав лише за тиждень.
-Як у вас з Анатолієм Борисовичем,?
-Чудово, щоб не наврочити. Наче на десять років помолодшала за ці дні.

Яка ж я рада за маму. Ну ось, життя налагоджується.

-А як там Артур?
-Зробив мені пропозицію.
- Та ти що?! – вигукує мама.
-Боже мій, що ж ти так кричиш .... - сміюся в трубку.
-Пробач, люба .... Це я від радості.
-Так ,я зрозуміла....
-Я відразу побачила що це добрий і відповідальний чоловік. З ним ти будеш як за кам'яною стіною.
-Так, матусю.

-Дівчино, ми приїхали. – перебиває нашу розмову водій таксі.

-Вибач, мамо. У мене справа. Я ввечері тебе наберу.
-Добре Алісочка.

Кладу телефон у сумку та розплачуюся. Виходжу з машини і бачу не високу будівлю. Схоже на офіс. Тільки тут немає нікого.

Швидше за все адресу переплутали. Напевно Елеонора так мстить мені...
Сміюся і роблю кілька кроків до будівлі, оглядаю довкола.

-Ви Аліса? – чую чоловічий голос.

Дивлюся на всі боки, але нікого не видно. 
Навіть у далині ,жодної людини , що проходить повз. 
І мені трохи страшнувато.

-Так. Мене Елеонора Сергіївна надіслала. - кричу у бік будівлі.
-Документи принесла? - запитує голос.
-Так. - піднімаю папку над головою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 44 45 46 ... 55
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Одна ніч, Ясміна Лав», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Одна ніч, Ясміна Лав"