Читати книгу - "Збій системи, Інна Земець"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Не в курсі? Ми ж на їх запрошення і летимо.
- Запросити до себе в спальню, - тихо на вухо прошепотіла я.
Гліб геть не культурно в свій напій булькнув, вдавився і на мене витріщився.
- Тобто?
- На твоїй вечірці я таке запрошення від нього отримала.
Його ніздрі вмить напнулись, щелепи стислись.
- Цей візит велика помилка, ми маємо повернутись.
- Не гарячкуй, це було чемне запитання – нічого неприйнятного. Тобто, це повний капець як особисто для мене неприйнятно, але лиш тому, що я такого не розумію. Може іншим і до вподоби, то справа приватна. Все було коректно і делікатно.
- Він і тебе і Ігоря запросив?
- Ще не вистачало деталей дізнаватися! Сам у нього питай – я персонально запрошення отримала, та впевнена, якби мій супутник поруч був – і його б покликали. Але визнай, попри абурдність ситуації – певним чином вчинив благородно, без жінки наліво не зібрався.
- А чому ти мені не сказала? - він говорив зі мною таки тоном, наче підкрадався до звіра, намагаючись заспокоїти і приручити.
- Не було потреби.
- Нам краще повернутись.
- О, ні! І не збираюсь. Його звичок не розмумію і та засуджувати не стану.
Він мовчав так довго, що я вже почала непокоїтись.
- Моцний дід, - нарешті, моїми ж словами відреагував Гліб. – Не турбуйся, більше запрошень не буде.
- А я і не турбуюсь, бо вже мою відповідь знає, - знизала плечима і відкрила книгу, щоб не нудьгувати під час перельоту. - З таким і сама впораюсь.
- Без сумнівів, але дозволь і мені іноді бути корисним.
- Ще більше ніж зараз?
Відповіді я не дочекалась. Заселились ми у готель в один номер, але з двома окремими спальнями, а на ранок на нас вже чекала машина і ми вирушили до ронської долини. Краєвидами сповна насолодлась, а коли дістались точки призначення – трохи випала в осад. Не Версаль - скоріше Шамбор. Менший, хіба що.
- Гарна дача, - все ще перебуваючи в шоці пробурмотіла я. - І город є, і хазяйство.
Сам колись про свій виноградник та конюшні розповідав. Гліб розсміявся і взяв за руку, ведучи за собою до господарів, що вийшли нас зустріти. Ще сильніше здивувалась, коли Франц привітався французькою і на англійську перейшов – схоже, вони давно нею теревенять. Наші речі потягли нагору, а ми рушили будинком. Монік пішла вказівки обслузі роздавати, а господар заглибився у сторінки історії власного родоводу, забуваючи на нас увагу звертати – наче на ходу сам собі лекцію читав.
- То перекладати мені цей раз не доведеться? - зло прошепотіла Глібу я.
- А я про це і слова тобі не сказав. Так, ми вже без посередників найшли спільну мову.
- То я тут навіщо? Вже і так вполював його і міцно на гачка насадив – не зірветься. Приманка у моїй особі тобі вже не потрібна.
Образила. Губи в тонку лінію стулив, ніздрі роздув, різонув поглядом так, аж соромно стало.
- А ти ніколи нею і не була. Не маю звички жінками собі дорогу не стелити.
Голосно сказав, Франц аж згадав, що ми поруч. Обидва як по команді ввічливі посмішки начепили і мов чемні екскурсанти за гідом далі пішли. Поступово Ксав’є повернувся до монологу і я обережно потягнула Гліба за рукав піджака.
- Вибач, я не хотіла тебе образити.
Не відповів, не кивнув, наче і не почув.
- Гліб, вибач мене, будь ласка. Самій тепер від своїх слів огидно. Я ще не зовсім прийшла до тями від останніх подій, тому замість вдячності - зриваю на тобі злість.
Нахмарений, брові в одну лінію, та рота розтулив і кілька слів процідив.
- Забудь, проїхали. Злість не найгірша емоція.
- То навіщо мене з собою взяв?
- Чисто з практичних міркувань, саме як ти від мене і чекала.
- Яких?
- Якби сам був – мені б гостинно запропонували компанію, а відмовлятись і щось пояснювати - не хочу.
- Ой, можна подумати без мене тобі б довелося від спритних жіночок відбиватись!
Він промовчав.
- А чого відверто не сказав?
- Ти не питала – сама собі версію вигадала, а якби просто запросив – ти б не погодилась.
Правий, як завжди вірно. Він потроху заспокоївся, мабуть монотонний голос господаря гнів заколисав. Взяв мою руку і собі під лікоть вклав.
- Аня, давай просто проведемо цей час спокійно та приємно. Ти маєш рацію, події останніх тижнів нас обох вибили з колії, тому розслабся, відпочивай і ні про що не думай. Це коротка відпустка для тебе, а для мене – неформальна робоча поїздка в приємній компанії.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Збій системи, Інна Земець», після закриття браузера.