Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Збій системи, Інна Земець 📚 - Українською

Читати книгу - "Збій системи, Інна Земець"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Збій системи" автора Інна Земець. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 44 45 46 ... 71
Перейти на сторінку:

    - Не в курсі? Ми ж на їх запрошення і летимо.

    - Запросити до себе в спальню, - тихо на вухо прошепотіла я.

Гліб геть не культурно в свій напій булькнув, вдавився і на мене витріщився.

    - Тобто?

    - На твоїй вечірці я таке запрошення від нього отримала.

Його ніздрі вмить напнулись, щелепи стислись.

    - Цей візит велика помилка, ми маємо повернутись.

  - Не гарячкуй, це було чемне запитання – нічого неприйнятного. Тобто, це повний капець як особисто для мене неприйнятно, але лиш тому, що я такого не розумію. Може іншим і до вподоби, то справа приватна. Все було коректно і делікатно.

      - Він і тебе і Ігоря запросив?

      - Ще не вистачало деталей дізнаватися!  Сам у нього питай – я персонально запрошення отримала, та впевнена, якби мій супутник поруч був – і його б покликали. Але визнай, попри абурдність ситуації – певним чином вчинив благородно, без жінки наліво не зібрався.

   - А чому ти мені не сказала? -  він говорив зі мною таки тоном, наче підкрадався до звіра, намагаючись заспокоїти і приручити.

     - Не було потреби.

     - Нам краще повернутись.

     - О, ні! І не збираюсь. Його звичок не розмумію і та засуджувати не стану.

Він мовчав так довго, що я вже почала непокоїтись. 

      - Моцний дід, - нарешті, моїми ж словами відреагував Гліб. – Не турбуйся, більше запрошень не буде.

     - А я і не турбуюсь, бо вже мою відповідь знає, - знизала плечима і відкрила книгу, щоб не нудьгувати під час перельоту. - З таким і сама впораюсь.

       - Без сумнівів, але дозволь і мені іноді бути корисним.

       - Ще більше ніж зараз?

Відповіді я не дочекалась. Заселились ми у готель в один номер, але з двома окремими спальнями, а на ранок на нас вже чекала машина і ми вирушили до ронської долини. Краєвидами сповна насолодлась, а коли дістались точки призначення – трохи випала в осад. Не Версаль - скоріше Шамбор. Менший, хіба що.

        - Гарна дача, - все ще перебуваючи в шоці пробурмотіла  я. - І город є, і хазяйство.

Сам колись про свій виноградник та конюшні розповідав. Гліб розсміявся і взяв за руку, ведучи за собою до господарів, що вийшли нас зустріти. Ще сильніше здивувалась, коли Франц привітався французькою і на англійську перейшов – схоже, вони давно нею теревенять. Наші речі потягли нагору, а ми рушили будинком. Монік пішла вказівки обслузі роздавати, а господар заглибився у сторінки історії власного родоводу, забуваючи на нас увагу звертати – наче на ходу сам собі лекцію читав.

       - То перекладати мені цей раз не доведеться? - зло прошепотіла Глібу я.

       - А я про це і слова тобі не сказав. Так, ми вже без посередників найшли спільну мову.

       - То я тут навіщо? Вже і так вполював його і міцно на гачка насадив – не зірветься. Приманка у моїй особі тобі вже не потрібна.

Образила. Губи в тонку лінію стулив, ніздрі роздув, різонув поглядом так, аж соромно стало.

        - А ти ніколи нею і не була. Не маю звички жінками собі дорогу не стелити.

Голосно сказав, Франц аж згадав, що ми поруч. Обидва як по команді ввічливі посмішки начепили і мов чемні екскурсанти за гідом далі пішли. Поступово Ксав’є повернувся до монологу і я обережно потягнула Гліба за рукав піджака.

       - Вибач, я не хотіла тебе образити.

Не відповів, не кивнув, наче і не почув.

        - Гліб, вибач мене, будь ласка. Самій тепер від своїх слів огидно. Я ще не зовсім прийшла до тями від останніх подій, тому замість вдячності - зриваю на тобі злість.

Нахмарений, брові в одну лінію, та рота розтулив і кілька слів процідив.

       - Забудь, проїхали. Злість не найгірша емоція.

       - То навіщо мене з собою взяв?

       - Чисто з практичних міркувань, саме як ти від мене і чекала.

       - Яких?

      - Якби сам був – мені б гостинно  запропонували компанію, а відмовлятись і щось пояснювати - не хочу.

       - Ой, можна подумати без мене тобі б довелося від спритних жіночок відбиватись!

Він промовчав.

        - А чого відверто не сказав?

       - Ти не питала – сама собі версію вигадала, а якби просто запросив – ти б не погодилась.           

Правий, як завжди вірно. Він потроху заспокоївся, мабуть монотонний голос господаря гнів заколисав. Взяв мою руку і собі під лікоть вклав.

        - Аня, давай просто проведемо цей час спокійно та приємно. Ти маєш рацію, події останніх тижнів нас обох вибили з колії, тому розслабся, відпочивай і ні про що не думай. Це коротка відпустка для тебе, а для мене – неформальна робоча поїздка в приємній компанії.

 

1 ... 44 45 46 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Збій системи, Інна Земець», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Збій системи, Інна Земець"