Читати книгу - "Невідоме Розстріляне Відродження"

– Арестований!

Два міліціонери стало пообабіч. Представники місцевої влади лише скоса поглядали на Сергія.

– В чім справа?

– Молчать! Там розберемся… – припечатував комісар і одвернувсь до своєї справи.

Розглядали списки дезертирів.

В клубі захвилювались. Вчитель заарештований. А репетиція? А вистава?

За дверима зчинивсь галас.

Сергій ступив до комісара:

– Скажіть, будь ласка, чого я тут стою? У мене робота…

– На мєсто!

Сергій спалахнув:

– Я не скотина, а ви не губернатор. Я прошу сказати мені причину мого арешту.

Комісар зміряв поглядом і, здавалось, уже був готовий розірвати Сергія, – як у дверях з’явився натовп.

– Скажіть, пожалуста, нащо це ви арештували? Ми зібралися на репетицію…

Тоді запас люті вибухнув на гостей:

– Шкурнікі! Ви собрались, штоб шкурниє пєсні пєть? І ето в присутствії? Всє арєстовани!

Зчинилась паніка. Міліціонери кинулись заганяти. Лемент, крик.

– Товаришу комісаре! Що ви паніку підводите? – підступив з зубами Марчук.

– Ви кто такой?

– Я завклубу…

– А-а! Завклуб! Вмєстє с учітєльом церковь устраїваєтє!

– Я влаштовую клуб, а ви нам руйнуєте! За що ви людей арештували? За що ви вчителя арештували?

– За то, что учіт шкурних пєсєн!

– Я сам їх не знаю! – наступав і Сергій. – А що вони співали, то позаарештовуйте краще їх дідів.

– Та ми так співали, для голосу.

– Ви дітей поперелякували. Я взавтра ж напишу на вас заяву в партком, – не вгавав Марчук.

– А я сєгодня же напішу рапорт, какіє здєсь учітєля і завклуби…

– Пишіть! Тільки не заважайте нам робити зараз репетицію!

– Можете расходіться! Завтра я вас всєх на учот!

Всі понуро посунули. З ріжних кутків підходили з запитаннями люди, що поприбігали з села.

– Ну, виходьте на сцену! Почнем репетицію! – оголосив Сергій тремтячим від знервування голосом.

– Яка там репетиція! Добре й так підрепертирував.

Ще кілька реплік – і клуб спорожнів.

– Ну, що тепер? – підійшов Сергій з запитанням до Марчука.

– Обов’язково заяву.

Другого дня в Манівцях тільки й мови було, що про комісара.

Вночі заарештували декого з дезертирів – і тепер батьки розносили славу:

– Як мого, то забрали, а як Зануда завіз хуру пашні, то його ще малий… Це правда така?

– Еге, як у Макулів пили до ранку, то він його синка забере?

– Адже кажуть, що на призвичайці вже служить…

– Нема вже потягу з тіятру?!

– Мені все, як усе, але Зануда!

Марчук з Сергієм натрапили на слід. Терешко пив на Покрову з Занудою в Жольки. Тоді Зануда хвалився Шумівському кумові:

– От як бояться цеї власті, а мені вона десь. Мій син не служив комезі й не буде служить. – Він одвів Шумівського кума й навчав, що треба зробити, щоб його зять залишився вдома.

Терешко підслухав, бо мав зуба на Зануду, ще відтоді, як Зануда сіяв його поле з половини. Тепер Терешко посвідчив усе своїм підписом на заяві, що склав Сергій. Задоволений, що поставив справу на колеса, Сергій рушив до Олі. Не привітавшись, Оля тикнула папірця.

«Під час ревізії, переведеної в вашій школі волкомісаром Таранюком – у другій групі, яку веде О. М. Ярова, в учнів знайдено часословці та „ветхій завєт“ закону божого та інші конфесійні книжки. Волкомісаром т. Таранюком ще установлено, що О. М. Ярова здобула симпатії куркулівського населення навчанням слав’янської мови та закону божого. Вважаючи вищенаведені явища неприпустимими в радянській школі, колегія повітнаросвіти в присутності волінструктора т. Чухрая від 13/ХІІ ц. року – постановила: Вас, як відповідального адміністратора, усунути з посади завідувача; О. М. Ярову усунути