Книги Українською Мовою » 💙 Любовне фентезі » Наречена для дракона, Марія Люта 📚 - Українською

Читати книгу - "Наречена для дракона, Марія Люта"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Наречена для дракона" автора Марія Люта. Жанр книги: 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 45 46 47 ... 94
Перейти на сторінку:
Глава 14.1

Пари тяглися нескінченно. Навіть мої улюблені предмети сьогодні мене зовсім не зацікавили. І я ледве не забула, що маю подати прохання до канцелярії Ректора на вилазку в Ріцу за сорочкою.

 

Секретарка Габріеля зміряла мене глузливим, сповненим презирства поглядом, але мене це майже не зачепило: за минулий тиждень я ніби обросла бронею.

- Присядьте, адептко, - недбалий кивок у бік дивана. Канцелярія розгляне ваше прохання, але швидку відповідь ви навряд чи отримаєте.

 

Проте, не встигла я підійти до диванчика, як на столі секретарки матеріалізувався конверт. Блондинка здивовано підняла брову.

- Це вам, - повідомила і безцеремонно розкрила послання. - Вам відмовлено, - сказала вдоволено, навіть не приховуючи переможної усмішки.

 

- Як так!? У них немає підстав! Я скаржитимусь лорду Ректору!

- Це навряд чи. Тут стоїть підпис самого  лорда Габріеля, - секретарка посміхалась, наче отримала запізнілий подарунок на День народження.

 

Я вихопила клаптик паперу і сама прочитала вміст: "У проханні категорично відмовлено. Ректор Королівської академії магії, лорд Габріель квод Ніргум".

Але чому!? Відвідувати Ріцу не мали права лише штрафники. А Габріель казав, що не вліпить мені догану...

 

Ображена і зла, я добралася додому. Мій погляд зачепився за червоний конверт на столі: новий розклад додаткових індивідуальних занять. Я тут же його розкрила і постаралася добре запам'ятати: раптом з ним знову щось трапиться.

 

Так, а наступне заняття у нас... Завтра! У вихідний!? О восьмій ранку!?

У відвідуванні Ріци, значить, мені відмовлено, проте тренування в суботу. Хіба я чимось прогнівила Габріеля? Ну, на наступному тренуванні я йому ще покажу! Щоб його клопи вночі покусали, гада...

 

Повернулася Ребекка. Дівчина була біліша крейди і погляд її був дивним, загальмованим, чи що. Він перескакував з предмета на предмет, але, можу присягнутися, що Бекка зараз не відрізнила б моє обличчя від чайника.

- Бекка!? Ти як? Що трапилося!? - я відразу сплела діагноста, а рукою намацала пульс на зап'ясті.

- Це кінець, Анно, - слабо простогнала сусідка.

- В сенсі?

- Я більше не зможу тут навчатись. І жити у цій країні. І на цій планеті.

- Тааак, - протягла я, хмурячись. - Справа в лорді Леї?

- Я чіплялася до нього, Анно, - погляд Бекки приклеївся до однієї точки на стіні і був нерухомим.

- Що робила? - перепитала я, не вірячи.

- Вчора, на індивідуальних заняттях. Спочатку все було, як завжди. Я скам'яніла і не могла впоратися з думками. Потім раптом стало так легко і весело... І я змогла не тільки відбити атаки, а й атакувала сама. До чого блискуче.

- Не сумніваюся. А далі?

- Далі був морок. Я загинула, Анно, загинула! Лорд Лей дивувався і радів моєму раптовому магічному прориву... Ти не уявляєш, який він гарний, коли сміється! А очі... Як світлішають і виблискують його очі! І... Я поцілувала його, Анно. Не просто чмокнула, а навсправжки. Як ні з ким до нього...

– І що він? - спитала тихо. Моє ж серце защеміло від співпереживання подрузі.

- А він... Спочатку застиг, сумніваючись, а далі відповів так... так ніжно-ніжно! І водночас пристрасно, бентежно. Це було чарівно. А потім... Потім відвернувся і сказав, що більше не зможе вести мої додаткові заняття. Мабуть, доручить мене лорду Габріелю... Мені ж стало погано, не лише морально, а й фізично, не знаю навіть чому...

 

– Це від вина, закляття так діє, – вставила я. - Вибач, продовжуй.

- Мене рвало, Анно. Всевидячий, який сором! Лей же доглядав мене, переніс до себе в кімнату, якимось відваром напував. Потім загорнув у ковдру і, як мале дитя, поклав спати до себе на ліжко. А сам пішов. Я ж не бачила його після цього. Насилу змусила себе піти на пари, і те, щоб хоч якось відволіктися.

 

Я обняла подругу і гладила по голові, втішаючи і нашіптуючи, що все налагодиться, що все буде добре. І я справді вірила, що все так і буде. У Ребекки так точно.

 

Тієї ночі ми знову заснули пізно. Говорили про те, про се, про дитинство, про надії та мрії.

- Він найкращий, Анно! - сонно прошепотіла Бекка, перебуваючи вже між сном та дійсністю.

- Так, Бекко. Спи, - я накрила подругу ковдрою, а сама дістала кинджал Габріеля.

 

Сон все одно втік, то хоч попрацюю.

Заснула вже під ранок, коли небо почало сіріти. І знову мені снилися бої та битви, кров, крики та дракони. Тепер я вже не сумнівалася, що причина дивних снів саме в цій зброї, а це означає, що клинок ще загадковіший, ніж я думала. Швидше б докопатися до його суті!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 45 46 47 ... 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречена для дракона, Марія Люта», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наречена для дракона, Марія Люта"