Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Тиха радість, Галина Левтер 📚 - Українською

Читати книгу - "Тиха радість, Галина Левтер"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Тиха радість" автора Галина Левтер. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 45 46 47 ... 77
Перейти на сторінку:

— Котіться лісом!

— Якраз тим і займаємося! 

Хлопці заспівали улюблену пісеньку про солод і голод, обминаючи дівчат. 

— Щось в лісі здохло!  Швидко відчепилися.

— Буває.

Тоді давай старим маршрутом йти, бо ж і так часто через  цих поганців у свинячий голос приганяємо до школи.

— Ок. 

 Через двадцять хвилин дівчата, відхекуючись, втиснулися разом з Артемом Герасимовим крізь  дірку в шкільному паркані. Підбігаючи до входу в будівлю, вони аж завмерли.  На сходах, наче в кіно, Давидова смачно виціловувала Бернштейна.

— Господи! — Наташка ахнула. – Що це за  маячня!

— Ал!  Так нечесно! — закричала Ліна  хлопцю.

 Ноги розвернулися аби бігти від неприємного видовища чимподалі. Дорогу перегородили Сип, Гєра, Морозов і Фрол. Обернутися не було сили. Йти напролом — теж. 

— Щось не так, Святошо? — лукаво мовив Альоша Фролов.

— Її звати Ліна. — сміючись, викрикнув Сип.

Ал, який встиг відкрутитися від Аріни, летів до Святоші. В той момент хлопці розступилися і Ліна побігла геть від школи. Ала вони не пропустили. Наташку — теж.

— Підставу зробили? — гнів бухнув з Бернштейнових очей.

— Ні, коханий! — засміялась позаду Аріна, поклавши руку на його плече.— Це просто прощальний поцілунок. Вона ж так не вміє, правда?

Аріна зняла руку, дістала  із сумочки серветку й витерла губи.

— Це було огидно, Александр Фредерік Бернштейн. — вона кинула серветку в лице Берні.

Ал хотів схопити їх за тонку шию. Стримався. Відійшов. В декілька прийомів положив на землю своїх друзів. 

— Ти — справжнісінький телепень! А я тобі повірила! — фиркнула зневажливо Наташа. 

— Все не так. Вона сама повисла на мені. Не цілував я її!

— Якби не хотілося, не дав би себе вицмокувати!

Аріна голосно засміялася. Сипова ідея з поцілунком на очах Святоші спрацювала на ура! Ліна Дарченко страждає. Суперниця втратила довіру до Ала, отже не підпустить захисника. А беззахисну дівчину буде легше прибрати.  Її ідеальна помста лише розпочиналася.

Ліна ж  зупинилася біля шкільних  воріт. І чого вона побігла? Сталися очевидні речі. Александр Бернштейн цілувався із дівчиною зі свого кола. Як вона і казала Наташці: роздумає, роздивиться і просто покине морочитися зі Святошею. Можливо хотів їй про це сказати вчора, а потім вирішив, що вона недостойна такої уваги?

Тоді навіщо був концерт в школі з піснями про повагу і хто до кого рівняється? Нащо приходив до її воріт? Чого взагалі цілував її у маківку й тулив до себе? 

Цікаво, прийде розказувати який він білий і пушистий? 

Дівчина перевела подих. 

— Дякую, Боже, що розкрив мені очі. Дякую, що зберіг. Все повертається на свої місця. Я теж іду на своє місце. В школу. Нічого страшного не відбулося. Просто є новий привід посміятися. — сказала тихо.

Ліна розвернулася і попрямувала до входу. Уроки не відміняють у зв'язку з особистими  обставинами у когось з учнів. Назустріч їй йшов Берні. Вона опустила голову.  Не хотіла дивитися на нього, а ще більше  слухати хлопчачі пояснення.

Ал тільки намірився щось сказати, як голос позаду Ліни гримнув на нього:

— Бернштейн! Куди  зібрався?  Марш в школу! Дзвінка не чув?

Матвійка вирішила взятися за нахабного парубка і його дружків. То влаштовують  латиноамериканські пристрасті, то дружно, в дусі радянського колективізму запорюють контрольну роботу.

— Дарченко! Теж добра шкварка! Що за моду взяла, приходити і йти зі школи, коли заманеться! Марш на історію! Олімпіаду завалити хочеш?

— Вибачте! — Ліна побігла до класу.

Юліанна Матвіївна порівнялася з Бернштейном.

— Александре!

Він не реагував.

— Ал! На мене дивись!

Він підвів голову, глянув на вчительку. Вона помітила, як із  його щік на шию скотилося дві сльозини…

1 ... 45 46 47 ... 77
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тиха радість, Галина Левтер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тиха радість, Галина Левтер"