Читати книгу - "Командирка, Сергій Фішер"

– Дай мені шлях.

Лу і решта притислися до стіни, пропускаючи снайпера вперед. Вейл рухався як привид – безшумно, пригинаючись, використовуючи кожне прикриття. Він наближався до охоронця ззаду, і коли відстань скоротилася до кількох метрів, вистрілив. Паралізуючий заряд влучив в шию охоронця, і той впав, навіть не встигнувши видати звук.

– Чисто, – просигналив Вейл, затягаючи тіло в найближче технічне приміщення.

Група швидко просунулася вперед по коридору. Згідно з планом, серверна мала бути за декілька поворотів. Раптом комунікатор Лу злегка завібрував – повідомлення від другої групи.

"Зіткнулися з охороною на шляху до сховища. Обходимо. Затримка 10 хвилин."

– Друга група затримується, – повідомила Лу своїй команді. – Нам треба прискоритися, щоб встигнути активувати протокол евакуації до їх прибуття до сховища.

Вони пройшли ще два повороти, орієнтуючись за картою на комунікаторі Лу. Попереду виднілися масивні двері з позначкою "Обмежений доступ: Центральний серверний вузол".

– Таша, – кивнула Лу, і спеціалістка з безпеки швидко підійшла до панелі доступу.

– Це інший рівень захисту, – прошепотіла вона, вивчаючи систему. – Потрібен не тільки пропуск, а й код доступу.

– У нас є код? – напружено запитала Лу.

– Не зовсім, – відповіла Таша, під'єднуючи свій пристрій до панелі. – Але є алгоритм злому. Це забере час... – Вона перевірила свій таймер. – І в нас залишилося лише дев'ять хвилин до деактивації пропуску.

– Працюй, – наказала Лу, а сама повернулася до решти групи. – Вейл, Раміро – забезпечте периметр. Мітч – стеж за показниками систем безпеки. Джин – зі мною.

Поки інші зайняли позиції, Лу відвела Джин убік:

– Щось не так. Надто легко. Де охорона? Де сенсори руху? Ти ж працювала в таких комплексах, це нормально?

Джин похитала головою:

– Ні. Навіть вночі тут має бути мінімум вісім-десять охоронців на рівень, регулярні обходи, автоматичні сканування.

– Пастка? – тихо запитала Лу.

– Швидше за все, – Джин потерла підборіддя. – Але яка? Якби вони просто хотіли нас схопити, вже зробили б це.

– Можливо, вони хочуть подивитися, куди ми підемо, – припустила Лу. – Виявити наші цілі, зв'язки...

Раптом за спиною пролунало тихе "клац", і двері серверної відчинилися.

– Я зробила це! – радісно оголосила Таша, але її посмішка швидко згасла, коли двері відкрилися занадто легко і без додаткової перевірки, що мала бути за інформацією Еріка.

Всі завмерли, очікуючи сирен, газу або охорони. Але нічого не сталося.

– Заходимо? – невпевнено запитав Раміро.

– Вибору немає, – відповіла Лу. – Але обережно. Вейл, ти перший.

Снайпер кивнув і, тримаючи зброю напоготові, обережно зайшов до серверної. За ним увійшли Лу і Джин, а решта залишилася прикривати вхід.

Серверна була величезною – десятки стійок з обладнанням, мерехтливі вогники, легкий гул систем охолодження. І жодної людини.

– Якби я проектувала пастку, – тихо зауважила Джин, – я б дозволила нам зайти в саме серце системи, а потім заблокувала виходи.

– Тобто, ми вже в пастці, – Лу озирнулася на все ще відкриті двері. – Але нам все одно потрібно активувати протокол евакуації. Знайдіть головну консоль.

Вони швидко оглянули приміщення і виявили центральний термінал посеред серверної. Джин підійшла до нього і почала вводити команди.

– Система вимагає авторизації найвищого рівня, – повідомила вона, нахмурившись. – Навіть із пропуском Таші ми не зможемо активувати евакуацію.

– Є інший спосіб? – запитала Лу, відчуваючи, як час спливає.

Джин замислилася:

– Можливо... Ми могли б імітувати витік небезпечної речовини в одній із лабораторій. Система автоматично запустить часткову евакуацію.

– Роби, – кивнула Лу.

Джин швидко працювала з терміналом, обходячи системи захисту і створюючи фальшиві дані про аварію.

– Готово, – нарешті сказала вона. – Система зафіксувала витік хімікатів у Лабораторії 7. Протокол евакуації активується через... три, два, один...

У ту ж мить увімкнулися сирени, а спокійний електронний голос оголосив:

– Увага, всьому персоналу. Зафіксовано витік хімічних речовин у Лабораторії 7. Активовано протокол часткової евакуації. Всьому неосновному персоналу негайно прослідувати до найближчих точок евакуації. Це не навчання. Повторюю: це не навчання.

– Чудово, – Лу посміхнулася і активувала комунікатор. – Друга група, ми активували евакуацію. Як ваше просування?

Декілька секунд була тиша, потім хрипкий голос Дерека відповів:

– Майже досягли цілі. Але охорона посилена. Схоже, вони знали, що ми прийдемо.

– Зрозуміло, – Лу переглянулася з Джин. – Рухаємося до вас. Будьте обережні.