Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Записки в узголів’ї 📚 - Українською

Читати книгу - "Записки в узголів’ї"

322
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Записки в узголів’ї" автора Сей Сенагон. Жанр книги: 💛 Інше / 💙 Сучасна проза / 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 45 46 47 ... 75
Перейти на сторінку:
легко, ніби не відчуваючи втоми, ішла група паломників. Вони дуже швидко обігнали мене і першими дісталися храму. Я дивилася на них із захопленням і заздрістю.

Це трапилося рано-вранці в день Бика другого місяця. Хоч я й поквапилася вийти на світанку, але вже був час Змії,[123] а я все ще знаходилася на півдорозі. Ставало все спекотніше, і я зовсім вибилася з сил і присіла відпочити. Сльози з’явились у мене на очах, я корила себе: «Навіщо я обрала для паломництва саме цей день! Треба було обрати більш підходящий час!»

Аж раптом дивлюся – з гір спускається жінка років сорока з гаком. Вона навіть не одягнула вбрання паломниці, а лише трохи підняла поділ плаття.

– Я хочу навідатися до храму сім разів за один день, – сказала вона пілігримам, які йшли їй назустріч. – Ось уже три рази була біля святилища, залишилося ще чотири, а це вже неважко. Я повинна спуститися з гори не пізніше часу Овна.

Ця жінка ніколи б не привернула моєї уваги, якби я зустрілася з нею в іншому місці. О, якби я могла стати такою ж сильною, як вона!

Я також заздрю тим, у кого хороші діти: сини чи доньки, все одно! Хай навіть якщо вони ченці, які полишили батьківську хату.

Заздрю красуні, у якої довге-довге волосся. Заздрю і тим, хто має високі посади і оточені почесними людьми.

Також можна позаздрити дамам, які пишуть гарні вірші витонченим почерком, – їх завжди ставлять на перше місце.

Біля якоїсь знатної особи завжди знаходиться багато фрейлін. Необхідно написати лист якійсь знатній особі. Але пані кличе фрейліну, яка знаходиться у глибині опочивалень, і просить її написати послання. Скільки ж заздрості в інших! Якщо ця жінка вже немолода і має достатньо досвіду, вона пише за всіма правилами, а от ця не вирізняється талантом, та й пише не так уже й красиво, от і починає: «В Нанівадзу…»

Та от якщо цей лист від якогось чиновника, або це якийсь лист-рекомендація з проханням прийняти на службу молоду дівчину, то тут уже вона з усіх сил підбирає навіть колір паперу. А інші придворні тільки й жартують над нею, хоча в глибині душі дуже заздрять їй.

Ти лише почала грати на флейті чи на цитрі, і з заздрістю мрієш, коли ж ти вже зможеш навчитися грати так само добре, як той, кого ти зараз слухаєш.

Також можна позаздрити годувальниці імператора і спадкоємця престолу. А також фрейлінам із почту імператора: вони можуть навідати кожну з дружин імператора.

163. Те, про що хочеш дізнатися скоріше

Кортить подивитися, як вийшло фарбування нерівного візерунка – темного зі світлим, або ж тканини, яку пофарбовано в туго перетягнутих згортках так, щоб залишився білий візерунок.

У жінки народилася дитина. Якщо мати дитини – знатна особа, то можна зрозуміти твою зацікавленість, та навіть якщо вона не має жодного звання, все одно дуже цікаво на неї подивитися.

У палаці відбувалося призначення губернаторів провінції. Ти не можеш дочекатися ранку, щоб почути новини. Ну, це зрозуміло, якщо хтось із твоїх друзів сподівався отримати посаду. Та навіть якщо в тебе немає таких друзів, тобі все одно кортить дізнатися цю новину.

164. Те, що викликає тривожне нетерпіння

Ти відправила швачці тканину, щоб вона терміново виконалала роботу. Ось ти сидиш і чекаєш, місця собі не знаходиш!

Коли жінка от-от уже має народити, уже всі визначені терміни пройшли, а все ще не має жодних ознак пологів.

Із далеких місць прийшов лист від коханого, він так міцно запечатаний рисовим клеєм. Ти поспішаєш його відкрити, а серце так і виплигує.

Хочеш подивитися на святкову процесію, але, на жаль, запізнюєшся з виїздом. Все вже закінчилось. Проте вдалині помічаєш білий жезл начальника варти, і в тобі оживає надія. Скоріше б слуги підвезли екіпаж до галереї глядачів. Ти просто згораєш від нетерпіння, навіть готова вийти з екіпажа й іти пішки.

Прийшов якийсь чоловік і чекає іззовні. Але ти не хочеш із ним зустрічатися. Хай думає, що тебе немає вдома. Тоді він звертається до іншої дами, яка сидить навпроти тебе, і просить передати, що він прибув і чекає.

Батьки так сильно чекали на дитину, і от їй не виповнилося ще й п’ятдесяти днів, а батька і матір хвилює її далеке майбутнє.

Поспішаєш закінчити шиття вчасно, але треба вдіти нитку в голку, вже темно, зовсім нічого не видно. Що робити? Просиш іншу даму вдіти нитку, коли ти тримаєш голку, та все ніяк не виходить. Ти їй говориш:

– Нехай, не треба, віддайте мені нитку, і так згодиться!

Та вона з образливим виглядом ніяк не хоче віддавати нитку. Тоді ти відчуваєш не лише нетерпіння, але й злість.

Тобі треба терміново кудись поїхати, але інша дама попросила ненадовго екіпаж і все не повертається.

– Я тільки навідаюся до себе додому і вернусь, – пообіцяла вона.

Ти чекаєш з нетерпінням. І от на дорозі з’являється екіпаж.

– Ось він, нарешті, – радієш ти, та, на жаль, він звертає геть. Це нестерпно!

Але гірше за все, якщо ти так поспішала на церемоніальну процесію, і раптом люди тобі кажуть:

– Хода вже, здається, розпочалася.

Погодьтесь, є чого хвилюватися!

А як страшно стає, коли в жінки завершилися пологи, але послід не виходить.

Відправляєшся до своїх знайомих, щоб запросити їх разом подивитися якусь процесію або відвідати якийсь храм. Проте вони не дуже вже й бажають сісти в екіпаж. Чекаєш на них довго-довго, потім уже стає прикро. Так хочеться залишити їх і поїхати самій.

Або ще ось: поспішаєш скоріше розвести вогонь, але вугілля, як навмисне, все не розпалюється.

Хтось прислав тобі вірш, і необхідно терміново скласти вірш у відповідь, але все ніяк не виходить, нічого не приходить у голову. Проте, якщо пишеш своєму коханому, то можна й не поспішати, хоча інколи й навпаки – треба поквапитися.

Взагалі, не можна складати віршів, навіть якщо вони адресовані жінці, лише керуючись одним: «хоча б скоріше». Можна припуститися значної помилки.

Почуваєш себе недобре, якось на душі неспокійно, тоді вже чекаєш з нетерпінням, коли прийде ранок.

165. Коли ми всі ще носили траур

Коли ми всі носили траур по покійному канцлеру, імператриці довелося полишити палац під час Охараі – «Великого очищення» – в останній день червня.

Шлях до канцелярії був у напрямку, який вважали зловісним, а тому імператриця була змушена оселитися в павільйоні не

1 ... 45 46 47 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Записки в узголів’ї», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Записки в узголів’ї"