Читати книгу - "Дві сторони, Єва Басіста"

Лілія сиділа на дивані та розглядала свій манікюр. Червоний колір, який ідеально лежав на її довгих нігтях, гармонував зі шкірою дружини Кученюка. Однак дівчині хотілося вже чогось іншого. Її душа бажала зеленої барви, але розуміла, що даний колір дуже не практичний. Він дуже погано підходить під одяг, але думки дружини Романа перебив дзвінок у двері.

Карі очі дівчини зиркнули у сторону коридору. Дівчина знала, хто там. Коли вона відчинила двері, то навіть не здивувалася. Дмитро стояв перед нею та дуже хитро усміхався.

- Проходь, поки тебе сусіди не побачили, - сказала Лілія.

- А ти боїшся?

- Не хочу мати зайвих проблем.

- Це зрозуміло.

Коли Лілія зачинила за Жовтеньким двері, то він одразу розвернув її до себе та став цілуватися у шию. Його губи настільки це пристрасно робили, що вона починала забувати про все, але в останній момент викрутилася з обіймів коханця та сказала:

- Мені треба твою допомогу.

- Тільки після кохання в ліжку, - знову притягнув до себе Дмитро руду. -Думаєш, для чого я відправив твого чоловіка працювати? А?

- Я все розумію, але після сексу ти не захочеш мене слухати. Просто зберешся та підеш.

Жовтенький закотив очі. Лілія ламала його плани на неї, але розумів, що якщо не вислухає її, то його приїзд буде марним.

- Добре, - погодився він.

Кароока усміхнулася та розповіла, що бажає від Дмитра, а саме - зникнення Олександра.

- Ти просиш у мене прибрати твого іншого коханця. Щось мені здається, що хтось вкрай став дуже наглим.

- Невже тобі складно? - промовила дівчина, склавши руки на грудях.

- Не складно, але мене смішать твої бажання.

- Якщо він стоятиме на моєму шляху, то я дуже сильно постраждаю. Ти маєш це розуміти.

Дмитро надув губи, але погодився з коханкою:

- Добре. Я виконаю твоє бажання.

- Ти неймовірний! - кинулася вона в обійми Дмитра та стала продовжувати те, що він почав.

Роман всю ніч займався пакуванням наркотиків під виглядом прального порошку до вантажівки. У його обов'язки входило пильно за всім спостерігати та не дати робітникам щось зробити не так. Дана марудна робота тривала до третьої години ночі, і тільки біля четвертої ранку нога сіроокого вступила на поріг власної квартири.

Хлопець тихо пройшов на кухню, де налив собі води та зачинив вікно, звідки до приміщення бігло холодне нічне повітря. Коли Роман взявся за ручку вікна, то помітив на підвіконні попіл. Це моментально розізлило його, адже це означало тільки одне - Лілія знову палила. Даний факт виводив зі себе хлопця, але він намагався триматися. Він не хотів сваритися з дружиною, бо стрес може більше вплинути на здоров'я дитини, а ніж одна цигарка.

Роман почав думати, що Лілія курила її, бо переживала за нього. Не кожна дружина буде так стійко витримувати нічні походеньки чоловіка на роботу. Жіночий мозок так влаштований, що він попри прямі докази стане генерувати дуже дивні варіанти, де у фантазії випливатимуть коханки, а не важка праця. Тому хлопець перестав злитися на дружину, бо знав, що вона хвилюється.

Нарешті прохолодна вода потрапила до рота хлопця. Він здолав свою спрагу, яка мучила його тривалий час. Син Лариси Петрівни дивився на склянку та розумів, що у його житті не все так погано. Він має роботу, достатньо коштів, фактично розібрався з боргами, вдома на нього чекає красуня дружина...

- Але чому я пішов на зраду? Чому ліг до ліжка Віри та зараз думаю про ту брюнетку?

Роман подумки задавав собі такі питання, але не міг знайти відповідь на них. Перед його очима стояла Віра. Ця повія настільки сильно вклинилася йому в мозок, що він ледве заснув.

Також ця ніч складно пройшла для матері Романа. Ввечері вона зі своїм чоловіком відсвяткувала весілля, а після цього повернулася з ним додому та до самого ранку дивилася в стелю. З її очей повільно крапали сльози. Жінка відчувала, що незабаром станеться щось погане. Вона не розуміла звідки у неї такі думки.

Їй здавалося, що це йде немов із космосу. Наче якісь надприродні сили, які там живуть намагаються  попередити про небезпеку. Однак жінка не знала на кого саме впаде лихо. Відчуття шепотіло хриплим голосом, що всім варто чекати горя.

Але найбільше білявка переживала за сина. Вона за весь цей час тільки могла здогадуватися, що відбувається з її дитям, адже не мала найменшого поняття, як живе Роман. Хоча жінка чітко знала одне - поки у його житті присутня руда, то він не матиме щастя. Тому власниця магазину молилася, аби Лілія залишила її сина та пішла шукати більших грошей в інших чоловіків. З такими думками вона пролежала до самого сходу сонця.

Не тільки цієї ночі не спали Роман та Лариса Петрівна. Не хотів приходити сон до Віри, яка  знаходилася у себе вдома. Брюнетка лежала на ліжку у білій чоловічій сорочці, що належала нареченому повії. Він мав одягнути цю одежину на весілля, але цього не відбулося. Замість цього свята прийшов похорон.

Річ у тому, що за три дні до найщасливішого дня Ангеліни, невідомі напали на Анатолія та вбили його. Вони штрикнули йому в груди ніж та змусили відійти в інший світ.