Книги Українською Мовою » 💛 Езотерика » Житія Святих - Травень, Данило Туптало 📚 - Українською

Читати книгу - "Житія Святих - Травень, Данило Туптало"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Житія Святих - Травень" автора Данило Туптало. Жанр книги: 💛 Езотерика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 45 46 47 ... 166
Перейти на сторінку:
багато золота і каміння коштовного принести перед дівчину, хотівши тим Невісту Христову звабити. Матері ж дав сто талантів золота і відпустив її. І пішла вона у свій дім, радіючи радістю диявольською. А свята Пелагія залишена була в палаті царській, пильнована з шаною між служительками царськими. Наступного дня звелів цар діву святу привести перед себе поважно, сам же сидів зі всім своїм синклітом у славі своїй, і багато воїнів перед ним стояло. І почав перед усіма до дівчини говорити так: "Одне прошу в тебе: щоб ти Христа відреклася. Я ж візьму тебе в подружжя, і будеш ти найперша в домі моєму, покладу-бо на тебе вінець царський, і всім царством моїм володіти будеш зі мною разом. І якщо сина від тебе буду мати, то після мене сяде на престол мій, царюючи над вселенною". Свята ж Пелагія, сповнившись божественної ревности, без страху відповідала: "Безумствуєш, о царю, таке мені говорячи. Але знай точно, що волі твоєї не вчиню і шлюбом твоїм мерзотним гидую, маю-бо чесного Нареченого Христа, Царя Небесного. І вінця твого царського, суєтного і короткочасного, не бажаю, бо приготовані для мене в Господа мого у Небесному Царстві три нетлінні вінці: перший — за віру, бо повірила всім серцем в істинного Бога, другий — за чистоту, бо обручила Йому нескверне своє дівство, третій вінець — за мучеництво, бо хочу всі муки за Нього витерпіти і душу свою покласти задля любови Його божественної".

Такі сміливі слова чувши, Диоклитіян сповнився гніву і зразу звелів розжарити вола мідного, хотівши так настрашити дівчину. Коли ж був розжарений віл дуже, що й іскри випускав, наче вугля гаряче, повели до нього святу діву. Серед людей, що дивилися, багато було потаєних християн і пресвітерів, вони, побачивши дівчину, яку на муки вели, молилися за неї таємно до Бога, щоб укріпив її силою своєю зверху. Довго ж цар і вельможі його вмовляли святу діву і ласкою, і погрозами, щоб вчинила волю царську, але вона була в добрій своїй волі непохитна, наче стовп, тому звелів цар скинути з неї весь одяг і хітон і поставити її нагу. Бачила ж свята, що хочуть її роздягнути, крикнула голосно до Диоклитіяна: "Подумай, о царю, про жінок і наложниць твоїх, бо і я тим же тілом обкладена, що й вони". Але цар, нечистої похоті сповнений, баченням наготи дівочої очі свої блудні наситити хотів, звелів швидше оголити її. Вона ж, не чекаючи, коли руки нечестивих роздягнуть її, сама швидко, знаменувавшись хресним знаменням, скинула весь свій одяг і кинула його перед лице цареве. І стала нага на огляд ангелів і людей, одним соромом дівочим, наче багряницею царською, прикрашаючись. Докоряла ж цареві, кажучи: "Думаю, що ти той змій, що Єву збавив і Каїна на убивство Авеля намовив, ти — той диявол, що Йова праведного випробовувати просив у Бога. Але швидко, вороже Христовий, загинеш із шумом зі всіма однодумцями своїми". Те мовивши, знову хресне на собі зробила знамення. І пішла сама до вола розжареного, не чекаючи, поки вкинуть її. Коли ж взялася руками за вола того, зразу чесні її руки, наче віск, від лютости вогненної розтанули. Проте вона ніби не чула болю, голову свою у вікно волове вклала і цілим тілом всередину залізла, голосно славлячи Бога й кажучи: "Слава Тобі, Господи, єдинородний Сину Бога Вишнього, що укріпив мене, немічну, на подвиг цей і поміг мені перемогти диявола і підступи його. Тобі і безначальному твоєму Отцеві зі Святим Духом хай буде за це слава і поклоніння навіки". І передала святу свою душу в руки Пречистого і Безсмертного Нареченого свого. И увійшла з Ним в оселю небесну в голосі радости і співу ангельських ликів. Тіло ж її чесне у волі мідному розтопилося, як масло, і розлилося, як пахуче миро, і сповнився весь град невимовних пахощів. А кості її чесні звелів нечестивий цар викинути за град, і занесено їх на гору, що називалася Аінатон. І прийшло чотири леви з пустелі і сиділи перед ними, стережучи їх від инших звірів і птахів хижих. Було ж одкровення від Бога блаженному єпископові Кліону про кончину Пелагії святої і про кості її. Тому пішов єпископ на гору ту, знайшов чесні її кості і левів, що сиділи біля них. Бачили ж леви чоловіка Божого, підійшли до нього і, поклонившись перед ногами його, в пустелю повернулися. А єпископ, взявши кості мучениці святої, поніс на найвищий горб гори тої і поклав у скелі, де пізніше, за царювання Константина, коли благочестя всюди засяяло, церкву збудував над чесними мощами невісти Христової. Написав же ім'я святої на камені так: "Свята діва Пелагія, яка Богові себе віддала і до кінця за істину подвизалася, мощами своїми тут спочиває, душа ж її на небі царює з ангелами у славі Христовій". Так закінчила страждання своє свята мучениця Пелагія у Христі Ісусі, Господі нашому, Йому ж слава з Отцем і Святим Духом нині, і завжди, і навіки. Амінь.

У той самий день пам'ять святого мученика Сільвана, єпископа Газького, і з ним чотирнадцятьох воїнів, що за Христа мечем були посічені.

І святого мученика Алвіяна, єпископа Анійського в Азії, який при Максиміяновому царюванні вогнем за Христа спалений був разом з учнями своїми.

І святого мученика Еразма. Дивися про нього в Пролозі.

Місяця травня на 5-й день

Житіє і страждання святої славної великомучениці Ірини

У ті часи, коли люди в пітьмі і смертній тіні ідолопоклонницького нечестя сиділи, почало світло святої віри через проповідь апостольську сяяти. Був тоді цар на ім'я Ліціній, жив у граді, названому Магедон. Мав він тезойменну собі царицю Ліцінію, народив з нею доньку і назвав її Пенелопія. Коли вона почала доходити віку і була шести літ, стала з лиця така гарна, що багато дівчат красою перевищувала. Тому збудував батько для неї вежу за градом, далеко, на окремому гарному місці, що мала покої розмаїті, всілякою красою прибрані і багатством великим переповнені. У них же були престоли, і трапези, і свічники, і ліжка, і весь посуд золотокований. І вивів на ту вежу доньку свою Пенелопію з тринадцятьма гарними служницями, і вніс до неї богів своїх золотих, щоби оберігали доньку його, і замкнув її там до віку дорослого і відповідного шлюбу. Приставив же до неї чесну одну стареньку на ім'я Карія, щоб була їй пестункою, яка сидітиме і

1 ... 45 46 47 ... 166
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Житія Святих - Травень, Данило Туптало», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Житія Святих - Травень, Данило Туптало"