Читати книгу - "Часу немає, Рустем Халіл"

Суддя повернув на стоянку найближчої автозаправки. Машині супроводу довелося припаркуватися поруч. 

— Ви хочете знати, навіщо мені це треба насправді? Адже якби йшлося про конкретну справу, мені простіше було б шукати виходи на суддю, який її веде. 

Назаров вийняв із пачки ще одну цигарку, але, згадавши, що він на заправці, прикурювати не став. 

— Ну що ж, тоді настав час перевірити серйозність наших намірів взаємною відвертістю. Якщо те, що я вам скажу, вийде за межі цієї машини, замість друга ви отримаєте ворога. 

Едемові очі хижо зблиснули. Він зрозумів, що добре виконує свою роль, коли суддя зімкнув руки. Цигарка стирчала поміж його пальців як зенітка в очікуванні повітряного флоту супротивника. 

— Ви знаєте умови ведення бізнесу в нашій країні: яким би вмілим ти не був, без політичної підтримки тебе пережене конкурент, який розжирів на держзамовленні. Поки що я один із небагатьох, хто може вести свій корабель серед бур, не займаючись політикою, — Едем зазирнув у скло заднього виду, наче перевіряв, чи не викликали вони зайвої уваги, — але я звик думати на три кроки вперед. Попереду президентські вибори. Чинний глава держави їх програє, а отже, зміниться вся вертикаль влади. Он Хижняк уже розпродує своє майно за безцінь. 

Суддя кивнув. Про ці поспішні дії власника «Трьох китів» він чув. 

— Ось чому я вирішив відкрити собі дорогу в політику. Але перш ніж заявити про наміри, мені треба зміцнити свої тили. І почати я вирішив, серед іншого, з судової системи. У Вищій раді правосуддя і в адміністративному судочинстві я вже досягнув певних успіхів. І тепер прийшов до вас. 

Суддя розімкнув руки. Ця напівправда Едема була йому зрозуміла й не таїла очевидної небезпеки, а згадка про колег була не менш ефективна, аніж п’ятнадцять крапель заспокійливого. 

— Даю слово: від мене про ваші наміри ніхто не дізнається, — суддя вклав у свої слова стільки щирості, скільки міг. — Не в моїх інтересах, щоб стерв’ятники почали кружляти над вами раніше, ніж ви матимете достатню кількість рушниць. 

Тепер треба було вдати, що стадія недовіри минула, і Едем відкинувся на спинку крісла. 

— Відвертість за відвертість, — уся попередня розмова була тільки розминкою, тепер він безпосередньо переходив до дії. — Перш ніж сісти до вас у машину, я попросив своїх людей вивчити, які ризики матиме підтримка вашої кандидатури, що може випливти на поверхню й ударити по вас і по моїх капіталах. Якщо компромату не знайдуть вони, навряд чи знайде хтось інший — у мене сильна команда. Їхня відповідь мене майже задовольнила. 

— Майже? — здавалося, суддя здивувався не відсутності дірок у його щиті, а навпаки — тому, що їх замало. 

— Пустіть мене за кермо. 

Суддя розгубився. 

— Навіщо? 

— Іноді про тяжкі речі легше говорити в русі. Зробіть мені таку ласку. 

Він вийшов із машини, не даючи судді часу на заперечення. Із сусідньої автівки враз виткнувся Затойчі, але Едем махнув йому рукою: розмова з суддею ще не закінчена. 

Автомобіль із правостороннім кермом, новенький, наче з конвеєра. Едем мав з таким справу — перша іномарка, яку ще в 90-х купив батько і яку пригнали з Великої Британії, теж була правостороння. 

— Кругляков Володимир Іванович на прізвисько Борець, — Едем завів машину й, обхопивши руками кермо, відчув себе вдвічі молодшим. — На щастя, наші бізнеси не перетинаються, і Борець мені не конкурент. На нещастя, племінник Борця має те ж саме прізвище, що й дядько. І вже зовсім горе те, що Кругляков-племінник наїхав на пішохода й відбувся умовним терміном. Мені потрібно розуміти слабкі місця цієї справи. 

— У відкритому судовому реєстрі прізвищ немає, — суддя взявся за пасок безпеки, роздумуючи, чи варто пристебнутись. Він уперше їхав на пасажирському сидінні свого авто. 

— Справа свіжа, от у чому проблема. Якщо ви націлитеся на Верховний суд, хтось неодмінно почне вивчати ваші останні рішення й наткнеться на таке, що видасться йому… недосконалим, скажімо. А вже як виявить відоме прізвище… Мої люди діяли саме так. 

Вісім кроків. Такий вигляд мав перший план, розроблений Едемом, Іванкою й Затойчі. Він був витончений, дотепний і дозволяв авторам підняти власну самооцінку. 

— Недолік у нього лише один: абсолютно невідомо, як його виконати, — перефразувала Іванка цитату з улюбленої книжки з математики. 

У наступному було вже п’ять кроків: простіший, ефективніший, але так само багато вузлів, залежних від правильного розуміння людської психології. Едем та Іванка обговорювали можливі проблемні нюанси, коли Затойчі не витримав. 

— Та виведіть його на відверту розмову й запишіть на відео. От і все, — сказав він і з презирством звалив групку солдатиків на бік. 

— Надто невелика втрата для Борця. З сьогоднішнього аукціону його точно не виб’є, — заперечила Іванка. 

Так і народився в них двоступінчастий план. Простіший за попередні, але не менш ефективний. І тепер Едем набирав швидкість на машині судді, коректуючи цей план, а той шкодував, що вдовольнив прохання поступитися місцем водія. Та чи міг він відмовити такому майбутньому партнеру? 

— Не дуже зручно з правостороннім кермом, — зітхав суддя, сподіваючись, що Віктор Шевченко вловить натяк. 

— Зате цікавіше, — відповідав Едем, і додав швидкості. — Давайте поміркуємо, за що може вчепитися ворог у справі Круглякова? 

Сто кілометрів за годину. Почуття самозбереження перемогло бажання не видатися слабаком, і суддя пристебнувся. Та він же банальний боягуз, подумав Едем, — забери в нього посаду судді, і блискуча куля враз здується й стане липким смердючим клубком. 

— Зачепитися ні за що. З рідними загиблої Круглякови домовилися. Ну тобто Борець домовився. Доньки все одно не повернеш, а онукам треба за щось жити. Тому від них жодних претензій не буде. 

Сто двадцять кілометрів за годину. 

— А як щодо умовного вироку? Вистачало підстав? 

Суддя налякано стежив за білбордами, що мелькали за вікном, — від них починало рябіти в очах. 

— Тут теж відіб’ємося. Головні аргументи: погані погодні умови та провина пішохода… Тут не можна так швидко. 

Сто сорок кілометрів за годину. 

— Якщо злетимо — у мене є ліцензія пілота. А експертиза крові Круглякова-племінника? Алкоголь, наркотики? Я щось чув про веремію з висновками експертів. 

Суддя перестав приховувати хвилювання, уперся руками в бардачок. Єдине, що його зараз цікавило, — стрілка спідометра. 

— Перша експертиза показала алкоголь, але втрутився