Читати книгу - "Повернути себе. Том 3, Олександр Шаравар"

          Після посадки в ангарі станції ми попрямували до розпорядника аукціону, де й заявили про лот. Довелося залишити трохи слини Ррріра для проведення аналізів, щоби гарантувати заявлені можливості.

         По станції нас всюди супроводжували двоє найманців у важких скафандрах та десяток бойових дроїдів восьмого покоління. Такий супровід був у всіх гостей на станції. Свою охорону гості не мали права випускати з корабля.

            Взагалі, з безпекою тут було досить параноїдально. Але варто було поглянути на список гостей, одразу ставала зрозумілою причиною. На станцію прибували як просто багаті особистості, так і правителі невеликих держав.

           Були тут і кримінальні авторитети різного рівня. Голови  піратських картелів, голови великих банд. Гості були дуже різноманітні. Безпеку гарантували три лінкори-сімки та п'ятірка важких крейсерів. Навіть флот великих держав, якщо вирішить захопити станцію, дуже постраждає.

         Ближче до вечора нам надійшло повідомлення від розпорядника аукціону, що стартова ціна на одне омолодження буде вісімдесят мільйонів кредитів. Усі чотири омолодження будуть продані окремими лотами для досягнення максимальної ціни.

         Залишалося сподіватися, що вдасться отримати більше грошей ніж назначили у стартовій ціні. За ніч мені так і не вдалося заплющити очей, тому що я сильно хвилювався з приводу майбутніх торгів. А ось Марслен спав із задоволенням. Мені хотілося врізати йому в морду, щоб він не ходив з такою солодкою усмішкою після пробудження.

         — Запам'ятай, можливі провокації, але не піддавайся. Якщо атакуєш першим, то на тебе чекає смерть, у відповідь можеш бити чим завгодно, але переконайся спочатку, що в тебе буде доказ того, що бій почав не ти. - попередив Марслен. - А тепер ідемо і нічму не дивуйся.

         —  Ти вже бував тут? - Запитав я у нього по ментальному зв'язку, коли ми покинули каюту. Марслен хоч і був псіоном, але слабким, всього D ранг, сам ініціювати телепатичний контакт йому було не під силу, а ось використати чужий - цілком.

          — Ні, але наші люди періодично бувають тут і купують деякі речі. - відповів Марслен.

         Аукціон проводили у незвичайній залі. Він являв собою циліндр, радіусом у п'ятдесят метрів і висотою в сотню. Кожен гість заходив на антигравітаційну платформу,  й вона потім займала належне місце.

          Внизу ж у центрі була більша платформа. На ній розташовувався розпорядник аукціону поряд з кількома голографічними проєкторами. Через п'ятнадцять хвилин після нашого приходу аукціон розпочався.

         Що тут тільки не продавали: планети, зоряні системи, артефакти Стародавніх, екзотичних рабів, причому серед рабів були як аграфи, і сполоти. Але найбільше тут, звісно, ​​продавали зброї.

         Найдорожчим лотом виявився аграфський лінкор. Марслен, побачивши його на голограмі, мимоволі прикусив губу. Цей лінкор був дванадцятим поколінням, якщо порівнювати із людським озброєнням.

        Марслен уважно відстежував те, кому дістанеться корабель, що коштує дорожче деяких зіркових систем. Звичайно, тут не продавали цінні зіркові системи, але навіть ні на що не придатні зіркові системи коштували дуже дорого.

       У результаті лінкор придбав непоказну людину за сімсот вісімдесят мільярдів кредитів. Хто він і звідки – не вдалося дізнатися ні мені, ні Марсленові. Дуже вже у нього був якісний псі-захист, і це з огляду на те, що він сам не був псіоном.

         — Хто це може бути? Є здогадки? - Запитав я у Марслена.

        — Хтось із представників великої трійки. Думаю, це технократи, вони постійно облизуються на наші технології. - відповів Марслен. - Але це лише мої припущення.

        —  Цікаво, а як лінкор опинився тут, на аукціоні? - Запитав я у нього.

       — Мені теж цікаво, це “Беліскнір”, не найновіший тип лінкорів, але йому немає й п'ятнадцяти років. У нашій імперії закон "не продавати техніку людям, якщо у нас не буде хоча б двовікової переваги". – додав Марслен.

       —  О, наш лот, - звернув я увагу на розпорядника, поряд з ним на голограмі з'явився опис нашого лота.

       — Сподіваюся, за них добре заплатять, — сказав він.

     Як виявилось, ми даремно переживали, ціна дуже швидко зросла до двохсот десяти мільйонів кредитів. А ось другий продали всього за сто дев'яносто, третій – за сто п'ятдесят і четвертий – за сто сорок мільйонів.

      З цієї величезної суми у шістсот дев'яносто мільйонів шістдесят дев'ять мільйонів піде аукціону як комісія. Одразу після продажу нашого останнього лота з нами зв'язалися та попередили про те, що покупці хочуть ними скористатися.

         Так, у ціну входив і сам процес омолодження. Все ж таки варто мені припинити слину підживлювати псі-енергією, як та швидко втратить всі властивості, а тому передавати просто так було б обманом.

         Але один із клієнтів, або, точніше, представників клієнтів, все ж забрав просто так. Виявилося, він мав артефакт стародавніх у вигляді ящика зі збільшеним простором усередині. І головне - після закриття всередині повністю зупиняється перебіг часу. Це був справжнісінький фантастичний стазіс.

         А ось для решти трьох клієнтів я провів сеанс омолодження. Одному мужику, який так і не назвав імені, було чотириста п'ятдесят років і стандартне омолодження йому б вже просто не допомогло б.

         Воно могло дати всього близько року, півтора у його випадку. Ось він і вирішив потрапити на цей аукціон, бо знав, що тут періодично продають артефакти стародавніх. Обмазавши його тіло слиною і давши випити склянку, я спостерігав, як його тіло на очах починає омолоджуватися.

            Але однієї склянки не вистачило і довелося долити ще половину, якраз залишки його лота. Через пів години перед нами був хлопець років двадцяти, який не міг повірити своєму зовнішньому вигляду.