Читати книгу - "Виграй мене, Ольга Манілова"

І вони всі вочевидь упевнені, що дочекалися саме тих людей, на кого вони чекали.

— Ти казала, що нікого не попереджала про приїзд? — я якраз беру Пушку на руки, бо кудлатий чубчик заважає тій розгледіти, що натовп, який репетує, не такий уже й небезпечний.

— Володя, — притискає Настя долоні до щік, — так я й не попереджала. Хто ці люди?!

Я вигинаю шию, щоб упевнитися у відсутності помилки. Дорожній знак синім по білому вказує на те, що це — Пояски. Одна бабуся стягує хустку з голови і бадьоро нею розмахує в мій бік, а хлопці біжать оглядати Урус.

Ну ось і приїхали.