Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Збій системи, Інна Земець 📚 - Українською

Читати книгу - "Збій системи, Інна Земець"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Збій системи" автора Інна Земець. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 46 47 48 ... 71
Перейти на сторінку:
Глава 15

       

     Прокинулась спершись лобом об щось тепле. Муркнула, потерлась носом - ммммм, біленький "Фаренгейт" ... Тут мене інфаркт і ухопив. Лежу, обіймаю Гліба зі спини, руку йому на живіт над самою резинкою білизни прилаштувала і мацаю пальцями тверді м’язи пресу. Його долоня поверх моєї і пальці сплетені – капкан та й годі! Обережно потягнула до себе, щоб не розбудити.

      - Ммммм, ще рано, - промуркотів він і ще сильніше пальці стиснув.

Куди там... Пізно! Він на себе - я на себе. Так рвонула, що на спину його вклала.

      - Доброго ранку, - пробурмотів Гліб.

      - І тобі того ж.

Покліпав, пальцями повіки потер, солодко позіхнув і до мене повернувся. Руку відпустив, під свою голову лікоть поклав, сонним очима на мене подивився і прикрив повіки. Серце билося голосніше і швидше старого годинника з маятником на стіні за моєю спиною. Трохи поблукала по Глібу очима – без костюма його раз бачила, та не роздивлялась, а було на що гянути. Не кремезний, та в біса гарний! Судини, мускули. Геть здуріла! Пів ранку ті кубики навпомацки рахувала, то що, не нарахувалась досі? Дійшла до пресу і бігом назад очі повернула і на його погляд з усмішкою влипла. Так затріщало у вухах, наче десь в голові коротке замикання сталося. Не поворухнувся ні на міліметр. Не знаю скільки б так пролежали, а зірвалась з місця і накивала п’ятами у ванній зачиняючись. Щоки червоні, очі дикі. Матінко Божа! Хіба що не облизувалась, витрищаючись. Думала у ванній і до вечора просиджу, а почула як вийшов з кімнати. Повернувся за годину спітнілий – з пробіжки чи спортзалу, схоже. Він у душ, я останні штрихи на себе наносила – у нас обох на сьогодні плани великі, хоча у кожного свої. Він зібрався швидко, якраз синхронно зі мною завершив і ми разом рушили вниз сходами. Легкий сніданок і готові. Провів мене до автівки, де мене вже Монік чекала і перед тим як відпустити, за талію обійняв і поцілував, пускаючи калейдоскопи в мої очі.  

    - Вже всі все второпали, досить влаштовувати демонстрації і територію свою помічати, - задихаючись промовила я.

          - А територія моя?

          - Для них – так.

      - Хіба ще можу шокувати тебе такими скромними цілунками? – у нос цьомув на останок і сів в чорний «Майбах» до Франца.

Спочатку відвідали Авіньон, мадам Ксав’є провела експрес-екскурсію містом і перед тим, як відбути до наступної зупинки за маршрутом, я попросила підказати, де можна домашній одяг собі купити. Підказала. Я такий одяг і сама собі в дзеркалі не покажу. Моя сміливе бікіні більше приховує, ніж те що бачу. Цінники теж волосся дибки підняли. Відвела в таке місце, що за куций шовковий клаптик віддати треба більше, ніж за дві вечірні сукні, що сама собі вдома купувала. Лиш кілька нормальних піжам знайшла, та як вже і платити більше двохсот п’ятидесяти євро за одну річ, то хоча б за красиве. Махнула на все рукою і придбала собі комплект синього кольору з дурнуватою назвою «Бебі-дол» – і кімоно і нічну сорочку взяла. Обидві речі трохи вище коліна закінчуються, та все ж не з одного мережива. І не як та чорна довга до підлоги, що роздивлялася. Верх у неї був ніби нормальний, а нижче пупа такі розрізи, що на шовкових графських простирадалах підсковзнусь і вилечу з неї, сама не помітивши.

       - Скромно і витончено, - з  усмішкою  промовила Монік, роздивляючись мій набір. - На мій смак трохи стримано, але прекрасно.

        - Так, я жінка консервативних поглядів, - відповіла я. – Дякую вам за допомогу. Можемо їхати далі?

Наша наступна зупинка – конюшні родини Ксав’є. Ми з нею ще в першу зустріч з’ясували, що обидві в дитинстві кінною виїздкою займались. Мій досвід обмежувався кількома місяцями, поки я не зрозуміла, що мені шкода цих граційних істот собою випробовувати, а вона свій – від перших днів і досі покращувала. Боялася, що грації покажу, як дядько з кендюхом, що на віслюка лізе, а вийшло непогано. Я навіть почала отримувати задоволення від неспішної прогулянки верхи, аж поки повертаючись назад не побачила знайомий «Майбах», а поруч Франца і Гліба. Чомусь раптом згадалось, як раніше мене після занять батьки так чекали. І не хотіла, а засмутилась. Господар споглядав, як його дружина зіскочить на землю мов граційна гірська кізочка, а я заганяючи назад непрохані сльози думала, як так злізти, щоб всіх не розвеселити. Гліб прийшов на допомогу, ніби читаючи мої думки. Я перекинула ногу і він мене на руки підхопив. Ковзнула вздовж його тіла і на ноги стала.

        - Щось не так? – не відпускає, близько до себе тримає.

        - Дрібниці, боялась що носом в пилюку зариюсь, як злазитиму.

Не повірив, та підіграв.

         - Я не дам тобі впасти.

Повернусь – до кардіолога запишусь, щось не так зі мною, то коле, то торохкотить те серце дурненьке. Розсілись по автівках. Хлопчики в одну - дівчата в свій карбіолет. Помандрували далі – на нас чекали виноградники та дегустація. Прогулялись трохи між лоз, що довгими рядами тягнулись аж до обрію,  і перейшли до смачної частини відвідин. На дегустації не осоромилась, хоча моє золоте життя скінчилось до того, як вино навчилась добре слухати. От цікава доля, срібної ложки ніколи в роті не тримала, спочатку одразу платинову, а потім тримай алюміній покручений. Франца знову понесло в довгий виноробний екскурс, як для невігласів зачуханих, та від колишнього доброго знайомого сомельє чимало знала і добре основи запам’ятала. Виступ був ефектний – самій сподобалось. І колір оцінила, і хвилю бокалом пустила, і довго вивчала смак і аромат, збагаючуючи киснем – все за абеткою поціновувача, навіть плюнути у відерце не забула. Термінологію всю теж добре вивчила і трохи вже сама розбиралась. Екзамен здала на відмінно, чим ще більше винороба причарувала. Отакої, тобі! Не варвари ж з смердючих боліт до тебе приїхали! Поки господар відолікся на телефонну розмову, Гліб до мене тихо нахилився і підштовхуючи по столу штопор тихо прошепотів на вухо:

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 46 47 48 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Збій системи, Інна Земець», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Збій системи, Інна Земець"