Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Збій системи, Інна Земець 📚 - Українською

Читати книгу - "Збій системи, Інна Земець"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Збій системи" автора Інна Земець. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 47 48 49 ... 71
Перейти на сторінку:

        - Виделки нема – цим штрикни.

Засміялись би як божевільні, та з ввічливості тихенько пурхнули собі під ніс і відбули назад до маєтку. Завтра останній день гостини і повертаємось. Замок казковий, а в черзі в душ постояла, чекаючи доки мій сусід його вивільнить. Освіжилась, вдягла свою шовкову тряпочку і згори халатиком прикрилась. Звісно, гарна одежина. За такі то гроші!

       - Яке вишукане оновлення гардеробу, - поіронізував Гліб. - А я не підготувався. Міг би хоч метелика вдягти.

Ага, він дуже пасуватиме до боксерів, більше нема до чого – решту сьогодні і не вдягав. Спекотно йому...

     - Спокійно, це нічна сорочка. Соромно за футболку перед портретом графа, – пробубоніла я і вказала рукою на стіну.

Розвернулись дупця до дупці, годину покрутилися кожний зі своєї сторони і поснули, а прокинулись як вчора. Майже. Цього ранку я лежала на грілці, яка аж пашіла і повільно рукою мені хребці рахувала. Мій синій «Бебі-долл» десь під самі груди збився, туди де серце гупало набатом, а піді мною гучно йому в такт вторувало серцебиття Гліба. Він не спав і я вже не заснула - потонула в карамелі і поцілунку. Він одним рухом змінив положення, навис наді мною, припав до шиї і прискорив мій пульс до крайної межі, а я відкрила очі та втупилась поглядом в  холст на стіні.

         - Зупинись, - прохрипіла я.

Він на мить відірвався і без слів запитав мене поглядом.

      - Не можу, коли на мене аристократ намальований витріщається – вказала рукою на портрет у золотій рамі.

         - Хай заздрить.

Закладаюсь, так і було, хоч я про нього давно забула. Цілував так, аж шовк диміти почав. І цілунки тривали цілу вічність, аж до дзвінка клятого будильника. Він перевернувся на спину, все ще міцно тримаючи мене за талію.

        - За годину нас чекають, - прохрипів мені в губи Гліб. – Спізнимось?

А шоб та посудна на мілину сіла! Сьогодні рання прогулянка Роною.

         - Ні в якому разі, - якби не спитав, то сама б не підганяла, а так…

Зіскочила з ліжка і в душ побігла. Не даремно Авіньон місто дзвонів – калатає добряче, наче всі дзвони враз смикнули, от тільки настрій не до меси аж зовсім. Холодна вода трохи змила надлишок емоцій та хтивих думок. Швидко одяглась і не чекаючи Гліба поснідала. Він не забарився і невдовзі ми вчотирьох з родиною Ксав’є відбули до причалу. Цей день остаточно закріпив у мені відчуття нереальності – кілька днів наче в казці і насиченіші ніж пів життя. Монік в блакитному сарафані та шляпі, Франц у своїй новій вишиванці, Гліб і я в стилі кежуал і напружені до чортиків. Наче в кіно потрапила.  В стилі каналу «Travel». З невеликими відхиленнями від стандартного сюжету. Схоже, Франц відтепер сам причаровує гостя – у розмовах вже чимало про плани на майбутнє було, тепер сам йому «побачення» призначити хоче. На відміну від Франца, Гліб не гонорував і танцювати його навшпиньки не примушував – будуть  поглиблювати партнерство. В суто діловому аспекті. Нарешті всі пункти звабного плану Ксав’є добігли кінця і ми відбули до Парижу – завтра вранці повертаємось додому.

        - Що на вечір заплануємо? Бодлер?

     - Оце ще на цвинтар по ночі не ходила! Ні, туди точно не підемо, - я колись давно з родиною відвідала Монпарнас – до всіх своїх кумирів завітала.

         - Тоді вечеря і прогулянка, - підбив підсумок Гліб.

До біса приязна дружня прогулянка вийшла і вечеря смачна була, хоча великого апетиту не нагуляла. Вертаючись до готелю вже нічого крім втоми не відчувала.

         - Як тобі мандрівка? – поцікавився Гліб стоячи на порозі своєї спальні.

         - Інформативна та казкова, добраніч, - і дверима грюкнула.

Як у себе в кімнаті залишилась, уявна тотемна мавпа в голові геть здуріла, підбурювала до дурниць всіляких і спокою не давала. Почула грім за вікном – здригнулися обидві. Не люблю тепер ці звуки, мабуть як більшість одноземців. Звісно, не настільки, щоб боязко ховатись, але... Ще трохи думки в голові покрутила і встала з ліжка. Біля дверей своїх постояла, повернула ручку і ледь не вперлась лобом в голі груди Гліба.

        - А ти що тут робиш?

        - Пустиш? Грому боюсь.

        - Ти? І аж так сильно?

        - До гикавки.

Пропустила його в кімнату і трохи постовбичила на місці, дивлячись, як він сміливо і нахабно кімнатою пересувається. Підійшов до ліжка, ковдру відкинув і вмостився. Він був знову роздягнений за своїм звичним дрес-кодом, наче позував для фотосесії чоловічого журналу. Хоча ні, скоріш для жіночого. Лежав на боку з голим торсом спираючись головою на руку і в мобілці копирсався – от прям дуже наляканий, одразу помітно. Вляглася з іншого боку. Ліжко менше графського, та теж широке. Він лежить читає, я лежу сатанію. Нарешті дочитав, вимкнув світло і до моєї спини притулився. Негода за вікном буяє, він за талію обіймає і моє волосся своїм диханням колише. Та скільки можна мене на повільному вогні готувати? Дійшло вже те кассуле давно, подавайте! За пів години терпець урвався – почала ковдру скидати і від його рук звільнятись.

       - Може перебоявся вже?

1 ... 47 48 49 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Збій системи, Інна Земець», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Збій системи, Інна Земець"