Читати книгу - "За жагою кохання. Книга 2, Катерина Воронцова"

А мені, чомусь, так боляче,

Чуєш, боляче...

Знаєш, боляче мені...

Ми вже не разом, а мені...

А мені ще досі боляче,

Чуєш, боляче...

 Omargalieva - Боляче.

Андріана

Я швидко відвернулася. Не можу бачити його, тільки не зараз, не сьогодні. Ось він поруч, але все ж недосяжно далекий. Колись такий рідний, та тепер чужий, не мій. Щоправда, Дан ніколи й не належав мені, він жодного разу не сказав, що кохає. Не було кохання значить. Це я любила, жила в дурних фантазіях, вигадала собі казку. А його вдома наречена чекала. Лише наївне серце знову змушувало жадібно вдивлятися у високу постать, милуватися широким розворотом плечей, вбирати в себе його мужній образ, щоб потім ночами самотньо вити в подушку, намагаючись вирвати з себе і любов до нього, і його самого. Але хіба можна вирвати власне серце? А Дан повністю увійшов у душу, навіть у найдрібнішу її молекулу, проник у кров і глибоко вкоренився там.

Він ще не бачив нас, одразу при вході Северського зупинив літній чоловік у парі з симпатичною шатенкою, зав'язалася дружня розмова, а я не могла відірвати погляду від коханого обличчя, веселого й привітного для інших, але не для мене. Згадала його вчорашній погляд, здивований, нетямущий, сповнений зневаги. "Невже я тільки вчора повернулася в місто?" Три доби проведені під панською лапою Чорного здалися мені довгими тижнями.

Можливо Дан щось відчув, а може то була просто випадковість, але він раптово повернув голову, безпомилково знайшов мене серед прибулих і впився в обличчя голодним поглядом. Колишнього друга, тепер заклятого ворога, принципово не помітив. Чіпкі сірі очі швидко обмацали мене з голови до ніг і надовго затрималися на пласкому животі... Навіть із відстані десятка метрів було видно, як сильно він зблід, раптом різко підняв голову, розстібнув пальто і верхні ґудзики сорочки, ніби йому забракло  повітря. Звісно, Дан очікував побачити пузик, що вже помітно би випирав, підтвердження моєї вагітності, та залишалося лише здогадуватися, що чоловік думав, розглядаючи мій рівний живіт. Він вражено вдивлявся в мої очі, а я не могла відпустити їхній свинцевий холод. Можливо, це була лише гра світла, та на коротку мить здалося, що я бачу біль у глибині димчастих вирів. Коротка мить, а далі сталеві зіниці стали жорсткими, болісно колючими і їхні голки впилися мені просто під шкіру.

- А я вже нервував, що буде нецікаво.

Іронічний голос вивів мене зі ступору, Чорний хижо вищирився, помітивши Северського.

- Здається, я помилився і на нас чекає незабутній вечір, дитинко.

- Ти спеціально притягнув мене сюди, знаючи, що Дан теж запрошений? - я різко розвернулася до нестерпного супутника і стиснула пальці в кулаки, так хотілося роздряпати нігтями це ідеальне обличчя.

- Сховай кігтики, дурненька, - пирхнув Чорний і зневажливо посміхнувшись кинув короткий погляд на Дана, - здався мені Север. Я не стежу за його пересуваннями. Нехай живе... Доти, доки клешні до тебе не тягне.

Він обійняв мене за талію і повів до ліфтів, а я спиною відчувала палючий чоловічий погляд, і нехороше передчуття щохвилини дедалі більше заповнювало душу.

Цього разу призначена зустріч відбувалася на найвищому поверсі хмарочоса. Екстравагантність просторого приміщення жила в кожному штриху дизайну, кричуща розкіш була присутня навіть у найменшій деталі сервірування. Грала легка музика, плавно, ніби павичі, сновигали туди-сюди офіціанти, розносячи напої та закуски. Ходили в елегантних сукнях жінки, обвішані коштовностями, як ялинки іграшками. Чоловіки стояли по двоє і групами, ведучи жваві бесіди, впевнена, тільки ділові. Здається, й саме повітря тхнуло лише мільйонами доларів. Серед фантастичного багатства, як і за кричущих злиднів, почуваєшся дивно незручно. І я почувалася тут не у своїй тарілці, зовсім чужою. Зрештою, так воно й було. Я не належала до світу обраних і ніколи до цього не прагнула. У мене була музика, консерваторія і друзі, а ще мрія колись відкрити власну школу... Зараз я лише бажала  загубитися серед численних горщиків із пальмами та квітами, розставлених уздовж колон, щоб бути якомога далі від цікавих очей. Шалена втома, що стала моєю незмінною супутницею у останні дні, ходила за мною слідком і зараз. А Чорний ні на секунду не відпускав мою долоню, я була прикута до нього намертво. Мабуть, цей факт ще більше підігрівав інтерес до мене деяких гостей, тепер за спиною чулося ще й тихі перешіптування.

- Дивись, Кречетов прийшов знову з тією ж блондинкою...

- Не може бути! У нього щотижня нова іграшка...

- Ні, це точно та діваха, через яку скандал восени стався.

- Упевнена?

- Так! Я її запам'ятала, очі мов у відьми, кислотно зелені, -  терпка зневага в голосі.

Чому? Що я їм зробила? Адже ми навіть не знайомі.

- Точно, згадала! Кречетов із Северським тоді ледь один одного не повбивали.

- Мабуть, вона вибрати між ними ніяк не може, от хлопчики й сваряться... - глузливі слова супроводжувалися їдким гигиканням.

- Міняла б по черзі, проблема теж мені, - знову сміх. - Обидва такі красунчики...

- Щастить декому, - тихе зітхання.

Мене перетрусило. Я сковтнула і спробувала відволіктися на музикантів, що грали прекрасний джаз, але наштовхнулася на похмурий, важкий погляд Дана. Звісно ж, він теж був тут, однак чомусь без нареченої. Стояв у товаристві двох підприємців, які щось активно обговорювали, але все ж дивно близько до мене. Упевнена, він теж чув жіночі перешіптування. Я судомно видихнула і поправила пасмо волосся, що вибилося із зачіски, потрібно було чимось зайняти тремтячі руки. Плітки досі тривали і мені кортіло негайно дітися звідси, хоча б ненадовго.

- Сергію, я відійду до дамської кімнати, - підняла очі на Чорного.

Він подивився на мене, потім перевів погляд на Дана.

- Дамські кімнати іноді бувають сповнені сюрпризів, - відкрито натякав на минулу бійку у вбиральні. - Не думаю, що зараз тобі це необхідно.

- Але...

- Нудно не буде, обіцяю. Мені потрібно для початку вирішити нагальні справи, встигнути випити й потанцювати, а потім...трішки почесати кулаки. Зваблива фізіономія Севера дуже є гарячою спокусою  для моїх кулаків.

- Припини блазнювати, - прошепотіла ледь чутно.

Чорний був просто нестерпний.

Я закусила від досади губу, мафіозі опустив погляд і примружився, тоді узяв мою долоню, повільно підніс до губ і легенько вкусив за внутрішній бік зап'ястя. Я висмикнула руку і зчепила зуби. Шепіт позаду миттю припинився, тепер у панянок з'явилася нова тема для пліток. Від усього, що відбувається, можна було легко збожеволіти.

Чорний повів мене геть від вишуканого товариства і зупинився, як я і мріяла, за колонами. До нього відразу підійшов чоловік східної зовнішності, від якого на десятки метрів несло величезними активами, саме тут була призначена зустріч. Той, хто прийшов, привітав Чорного та мигцем поглянув на мене.

- Скажений, ти впевнений, що при твоїй дівці ми можемо обговорити угоду?

- Пащу закрий, Шах, це моя жінка, - процідив загрозливо мафіозі. - Якби я вважав інакше, вона б тут не стояла.

- Гаразд, як скажеш, не гарячкуй, - примирливо підняв руки араб і вже уважно пройшовся по мені поглядом.

- Вантаж на складі. Забереш якнайшвидше, - Чорний говорив, а сам розслаблено водив долонею по моїй спині.

- Завтра піджену фури...

- Ні, Шах, сьогодні, - провів униз, поволі погладжуючи великим пальцем талію.

- Але...

- Без але.Ти просив - я привіз. Сьогодні вночі, або я весь товар до останнього ствола віддам Дегаю. Він із задоволення забере усе.