Читати книгу - "Непрохані гості, Василь Головачов"

— Пошли мене, — почувся над моїм вухом чийсь голос.

Я підвів голову і побачив стажиста. Природно: куди голочка — туди і ниточка, де Гнат, там і стажист.

— Зачекайте, — спохопивсь я. — А що нам скажуть синоптики? Ян ще вчора просив їх посилити контроль атмосфери з допомогою всього метеотехнічного арсеналу.

— Знаю, — кивнув Гнат. — Учора все було спокійно, я перевірив. А сьогодні… - Він спохмурнів. — За розрахунками Сурова, появу Демона слід очікувати завтра. Але раптом він не все врахував?

Командир крейсера витягнув з ручки крісла на тонкому гнучкому вусику капсулу мікрофона.

— Віталію, дай на головний віом зв’язок з Євроцентром служби погоди.

— Даю, — почувся голос бортінженера.

моделі частини земної кулі з виступом Європи. Над моделлю повзли світлячки супутників і капсул гідроконтролю, спалахували і гасли транспаранти, що вказували основні напрями вітру, параметри температури, тиску і вологості повітря, місця втручання різних служб погоди, рівень відповідності погоди картам прогнозів. Але на всю цю красиву феєрію ніхто не дивився: диспетчери й оператори погоди працювали за пультами своїх пандармів, і було їх сотні дві, не менше.

На виклик відповів один з п’яти координаторів Євроцентру. Над пультом координатора обертався метровий глобус Землі, над яким висвічувалися лінії зв’язків Євроцентру з іншими центрами контролю погоди на всіх материках Землі.

— Ми недавно дзвонили до вас в Управління, — мовила координатор, повновида жінка з букетом марсіанських алмазів у волоссі. — На півдні Новгородської області помічено не-обчислювальні коливання температури і швидкості вітру. Схоже, метеопатруль пропустив зародок зони низького тиску.

— Точні координати можете дати? — швидко запитав Гнат.

— Синоптики звикли оперувати цифрами з точністю плюс-мінус п’ятдесят кілометрів, — усміхнулася жінка. — Але для вас зробимо виняток. Координати порушень: тридцять п’ять градусів три секунди східної довготи, п’ятдесят вісім градусів північної широти, плюс-мінус десять кілометрів. Влаштовує вас така точність?

— Цілком, але — ради бога! — поверніть свій метеопатруль назад.

Координатор із сумнівом глянула на Гната.

— Ви жартуєте?

— Ніскільки, — втрутивсь я. — Відділ безпеки спецсектора має карт-бланш на будь-які дії в зв’язку з проведенням важливої операції. З’єднайтеся з директором Управління, перевірте повноваження і відкличте патруля.

Зображення диспетчерської Європейського метеоцентру погасло.

— Гришо, — звернувся Гнат до командира, — скидай свій десант — дві зв’язки по п’ять модулів. В осьовій першої зв’язки піду я. Все-таки Демон виходить на сцену раніше, ніж його очікували.

“Вчасно мене Ян розбудив! — подумав я. — Невже сьогодні встигнемо захопити Демона “за роботою”?

— Є! — відізвався командир крейсера, по відсіках пронісся дзвін тривоги.

За сім хвилин ми сиділи в кабіні осьового модуля зв’язки, викинутої катапультою з надр крейсера. В кріслі пілота — Гнат. “Справжній” пілот поступився місцем беззастережно: чи то начувся про співробітників спецсектора, чи то знав Гната особисто.

Стіни модуля перетворилися на панорамний віом, і виявилося, що ковзаємо кормою вгору над хмарами, а оскільки в модулі підтримується штучна гравітація, то здавалося, не ми летимо над Землею, а вона нависла над нашими головами.

— Вийшли у квадрат, — почувся з монітора управління голос бортінженера крейсера, котрий вів модульну зв’язку на промені цілепокажчика.

— Увага! — гукнув Гнат. — ДМ-1 і ДМ-2 — маневр ліворуч од точки виходу зі зміною горизонту. ДМ-3 і ДМ-4 — маневр праворуч. Шукати інверсійний слід, про всі відчуття і незвичайні явища доповідати негайно!

У віомі з чотирьох сторін відділилися бічні модулі зв’язки і за мить зникли у хмарах.

— Завдання веденій “п’ятірці”? — почувся ламкий юначий басок командира другої десантованої зв’язки.

— Широтне баражування сходинками всього квадрата. Доповідати про будь-які дивні явища у повітрі й на землі.

Ведена зв’язка модулів виринула з-під корми нашого шлюпа і пішла вліво, розпадаючись на п’ять тонких голок.

— А Демон-індикатори? — згадав я. — Ти казав, готові ще три датчики.

— Один у мене, два я віддав на ДМ-1 і ДМ-2. Тільки не знаю, чи будуть вони діяти крізь обшивку модуля. Скоріше — ні.

Гнат дістав білий циліндрик, обснований павутинкою антени, і подав стажистові.

— Вмикай, варяже.

Модуль, як і раніше, ковзав носом донизу над хмарами, далі занурився в їх пелену і вийшов уже під ними. Видно стало панораму земної поверхні — лісовий килим з поодинокими лисинами галявин та горбами.

— Костянтинівка, — сказав Гнат, дивлячись униз. — Григорію, дай мені прямий зв’язок з оперативним центром та синоптиками Євро-центру. — Будь готовий до форми “екстра”.

— Є! — коротко відповів небагатослівний Корж. — “Сташевський” готовий до форми “екстра”.

Я з повагою глянув на Гната. Хлопець виріс і діє так упевнено, що не потребує порадників. Принаймні моя допомога йому не потрібна. Зростання підлеглого завжди непомітне, а виявляється раптово. Не вельми тонке спостереження, але точне.

— Сідай на моє місце, — Гнат зняв емкан управління і поступився місцем пілоту.

Сам він пересів у крісло бортінженера.

Я пошкодував, що пішов з ним на модулі. На крейсері чи в Управлінні від мене було б більше користі.

— Даю зв’язок із синоптиками, — попередив Григорій Корж.

— Що нового над Російськими рівнинами? — тут же запитав Гнат.

— Центр похолодання змістився на два градуси південніше, — відповів чоловічий голос, очевидно, це був начальник зміни. — Помічено опади над Торжком.

— Прошу повідомляти про зміни обстановки через кожні десять хвилин.

Гнат озирнувся.

— Суров помилився в часі, хоч, можливо, це не його вина. Демон з’явився на добу раніше. Цього разу ми хоча б “помацаємо” його руками, як ти гадаєш?

— Чому ти впевнений, що це Демон?

— Інтуїція плюс… — Гнат не докінчив.

— Даю довідку, — пробасив командир корабля. — Орбітальні СПАСи щойно впіймали високочастотний ТФ-сигнал з Торжка. А за наявними даними в районі