Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Берегиня, Настуся Соловейко 📚 - Українською

Читати книгу - "Берегиня, Настуся Соловейко"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Берегиня" автора Настуся Соловейко. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 47 48 49 ... 71
Перейти на сторінку:
Правда

– Дядьку, навіщо ви так сказали? Це ж брехня!

– Еллі, я не дурень і розумію, що Себастіан вижив не просто так, до того ж, я відчуваю якусь присутність у своєму домі. Не погану, але відчуваю якесь магічне створіння. Розкажи мені, що ти зробила?

– Я… я не можу, – схлипнула – просто не можу. Я не розумію, дядьку, чому він так ненавидить мене і мою матір. Чому?! – заридала.

Він взяв мене за руку.

– Не плач Еллі, діло зовсім не в тобі. Кого Себастіан справді ненавидить – так це мене. – він тяжко зітхнув.

– Це маячня!

– Ні, люба моя, це правда. Чому ти думаєш мій єдиний син обрав навчатися якомога далі від дому? Не приїздив на канікули? Чи ти колись бачила, як він мене обіймає? Принаймні, сам?

– Та звідки ж мені знати? Ви ніколи мені нічого не розказували!

– Не плач, Еллі, будь ласка! – він погладив мене по щоці й зітхнув – Що ж, можливо, це якось тобі допоможе. Врешті-решт, ти маєш право знати.

– Твій батько Росс Штайн ніколи не був моїм другом. Скоріше, навпаки. Зарозумілий, пихатий, з непомірною жагою влади – ось його портрет. Одним словом – абсолютник. Проте, ми разом навчались. Ставши старшими,  ходили на прийоми, мали спільних знайомих.

Не думай, що я хочу очорнити його. Хоч, сам я і магістр світла, та ментальність мав таку саму.

Я народився зі срібною ложкою в роті, в голову мені вкладали одне – ми найкращі, вищі, еліта, аристократи. – він відвернувся до вікна.

– Як і всі ми, Росс одружився з жінкою яку для нього вибрали батьки. Вони жили вже достатньо довго, та дітей в них не було, це між іншим, поширена проблема в магічних подружжях  сильних магів.

Одного дня, твій батько прислав мені листа, в якому просив захистити якусь Емілі, – продовжував він – тоді, я ще не знав хто це.

Сказати, що я здивувався – нічого не сказати. Як я вже відзначив, ми не були друзями. Однак, він писав, що припустився помилки й тепер, він мій боржник. Мене не цікавили його помилки. А от мати вплив на такого сильного мага мені дуже хотілося.  

Тож, я погодився на зустріч. Ну, що могло піти не так? На моїй стороні сила, я займаю впливову посаду, а тепер ще й зможу отримати зиск з самого Росса Штайна!

Проте, все це стало не важливим, коли я вперше побачив твою матір. Того дня я зрозумів, що таке кохання з першого погляду. Вона була така гарна, тендітна, а коли посміхалася, в мене завмирало серце. Не думай, що те, що сказав Себастіан правда, Емілі ніколи не намагалася мене звабити, або отримати мої гроші.

Емілі Буш – так звали твою мати. Звичайна дівчина, із простої сім’ї, в якої прокинувся дар. Той самий, що і в тебе.

Це зараз звичайні люди з даром можуть навчатися і їх взагалі хтось помічає. Раніше, – він гірко всміхнувся – раніше, було по-іншому. Таких людей чекала страшна участь. Їх могли вбити власні родичі, або ж люди серед яких вони росли і жили, чи чорні маги.

Дядько глибоко зітхнув.

– І хоча, закон вже тоді таке забороняв, ніхто не слідкував за його виконанням. – продовжував він – Маги сприймали це, як необхідне зло, якщо хочеш. Я розумію, як це звучить, повір. Утім, я і сам довго перебував у полоні таких переконань.

Росс сказав, що нібито, вона його дальня родичка. Та й дурню було зрозуміло, що Емілі його коханка. Достатньо було просто глянути на тебе.

Він  привів її з тобою на руках і попросив сховати. Росс наклав на неї чари ілюзії, так що, для всіх, її магії не існувало.

Дивлячись у темні, загадкові очі твоєї матері, я не спромігся відмовити. Ви залишились у моєму домі. Емілі працювала економкою. Альвіна, моя дружина, як ти знаєш, не тямила себе від люті.

На жаль, я не любив свою жінку, нас одружили батьки, однак, я завжди її поважав. Принаймні, так я думав.

На той час, вона вже давно і тяжко хворіла, ми зверталися до найкращих цілительок, але всі вони були безпорадні. Нічого не можна було вдіяти. Можливо, це вплинуло на неї, та вона почала підозрювати мене у зраді, і вимагала, щоб я вас позбувся, відправив кудись подалі.

Я вагався. Все змінилося у той день, коли твій батько, смертельно поранений, перенісся просто в мій кабінет і спитав, чи зможу я дати йому кровну клятву, що з тобою та Емілі все буде добре.

Я був закоханий до нестями і погодився, дав клятву. Це чув Себастіан.

Він розказав все Альвіні. Вона поставила мені умову або вона, або Емілі. – дядько опустив голову.

– Я вибрав твою матір. Ми переїхали до іншого міста. Там, в мене був невеликий будинок.

Я ніколи собі не пробачу цей вибір, ніколи. Звичайно, після смерті Росса, чари ілюзії розвіялись, і ті, від кого він вас ховав, нарешті, нас знайшли. Емілі вбили просто на моїх очах, якісь чокнуті фанатики істинних магів. Я нічого не міг вдіяти.

Я ніколи не пробачу собі й того, що зробив зі своєю дружиною, після того, як я залишив її, вона почала згасати. Коли я повернувся додому з тобою, вона померла.

Дядько замовчав.

– Мені нема прощення, тому, навіть і добре, що ця клятва мене вбиває. Я не заслуговую на життя, та оскільки, я заприсягся дбати й про твою безпеку, я живу. Так, клятва руйнує моє тіло і магічні потоки, але дуже повільно.

Тому, Еллі, Себастіан ненавидить не тебе, повір мені, він ненавидить мене і не може пробачити. Не знаю, можливо, поки мене не було, мати наговорила йому, що Емілі була моєю коханкою, або полювала на мої гроші. Він, вочевидь, так вважає, і зовсім не хоче бачити, що ти не така.

– Мені шкода, що все так вийшло. Алеж, чому ви вирішили жити з моєю матір'ю? Чому погодилась вона?

– Не жити Еллі, бути поряд. Мені здавалося, що мине якийсь час і вона зможе прийняти мою любов, забуде про Росса. Та я був дурнем. А вона? Не знаю. Скоріше за все, просто боялася залишитись сама.

– А що ж сталося з дружиною батька? Ровеною Ольє?

– Наступного дня, після того, як Росс взявши з мене клятву зник, їх обох знайшли мертвими у власному замку. Якийсь час велося розслідування, проте, вбивцю так і не знайшли.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 47 48 49 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Берегиня, Настуся Соловейко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Берегиня, Настуся Соловейко"