Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Б’юсь об заклад, моя?, Рошаль Шантьє 📚 - Українською

Читати книгу - "Б’юсь об заклад, моя?, Рошаль Шантьє"

373
0
16.10.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Б’юсь об заклад, моя?" автора Рошаль Шантьє. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 47 48 49 ... 87
Перейти на сторінку:

Звичайно, коли Макар з'являється поруч, всі мої думки, здатні видавати сарказм, миттю випаровуються. А шкода, мені подобається пускати шпильки. А коли його губи накривають мої, я вже й не думаю про те, що там мені ще може подобатися. Яка різниця, якщо серце підскакує та сироти хвилями вкривають тіло.

— З глузду з'їхав? — шепочу і чую оплески. Обертаюся. Вони що, поцілунок парочки ніколи не бачили? М-да, може й бачили, але не за участю Вітрова.

— Давно, — обіймають його руки, — здається, це ми вже з'ясували раніше.

Навіть за годину в компанію продовжують прибувати люди, а Макар так і не випускає мою долоню зі своїх рук. Буквально. З ним вітаються, звуть зіграти у пив-бол, пропонують випивку, але він залишається зі мною. Ми сидимо на дивані, я говорю Машею, а Макар з якимсь хлопцем на ім'я Славко.

— Я так розумію, можна відсунути у бік здогадки і зробити висновок, що ви з Вітровим разом? — прямо запитує Маша, бо… Та тут гріх не спитати! Я б теж спитала.

Але Маня хоч і хороша дівчина, а все ж таки ми не очманіти які подруги, тому лише киваю, одночасно знизавши плечима. Ось так, і розумій як хочеш. А подробиці ми обговоримо з Таєю за келихом чаю у її тихій затишній квартирі, де не треба тримати обличчя. Маша не перепитує і не лізе до кишені за подробицями. Можливо, не хоче бути відправленою подалі, а може дійсно розуміє мої сумніви і як нормальна людина тактовно мовчить.

Макар підливає нам із Машкою вина, а собі відкриває другу пляшку пива. Наша розмова мимоволі перетікає на обговорення професорів, тут я зі співрозмовницею згодна, у більшості доведеться попітніти на магістратурі, куди Маша теж зібралася йти. Обстановка легка, ненав'язлива. І тільки коли в квартиру входить Мишко я напружуюся. Він іде до Вітрова, раптом гальмує, побачивши мене, але таки підходить, ніби й не було цієї затримки. Цікаво, чи Макар помітив?

— Друже, ходімо перетремо! — радісно вигукує Латаєв, потискаючи простягнуту Вітровим руку і постукуючи по спині.

— Я тут із дівчиною. Пам'ятаєш Аріну? — вказує на мене, знову опускаючись поряд.

— Привіт, — крізь зуби звертається до мене, я лише киваю.

«Ти мені теж не подобаєшся», — сподіваюся, він читає по очах.

— Кинь, чоловіче, нікуди твоя Аліна не подінеться. Ми скоро повернемося, — останнє сказано іншим тоном мені.

— По-перше, — підводиться Макар, — вона А-рі-на, — він так і вимовляє по складах, — а по-друге, Міш, розслабся. Я відпочиваю з дівчиною, про справи поговоримо завтра. І ляснувши його кулаком по плечу сідає назад, обіймаючи мене рукою.

Погляд у Латаєва обурений, але він швидко знаходить серед натовпу знайомих і йде веселитися в іншу частину будинку. Коли дивлюся на Макара, той цілковито спокійний. Він справді не зрозумів, що образив друга? Відчуття, ніби щось відбувається між ними. А може, це звичне для них спілкування? Я ж їх раніше тільки в універі бачила, і то миттю.

— Зараз прийду, — говорю і Маші, і Вітрову, а сама йду на кухню, щоб узяти з холодильника пляшку води.

— Думаєш, ти перша? — звучить за спиною. Пара хлопців була тут, коли я входила, виходить, їх попросили. Кухня відокремлена від вітальні барною стійкою з одного боку і телевізором з іншого, так що увага до нас не підвищена. Та й Мишко не кричить, щоб її привертати.

— Та, що бере в холодильнику воду? Переконана, що ні.

— Хочеш пограти у метафори? Води багато, а от...

— Ти схожий на ревниву дружину, — перебиваю його з награним зітханням, — носишся за ним, бережеш його честь. Ти серйозно прийшов, аби розповісти мені, ніби ми не створені один для одного і скоро розлучимося? І що я маю зробити на твою думку? Знепритомніти і впасти, чи втекти, витираючи шмарклі?

— Що ж ви баби такі дурепи? — тут мої брови прямо-таки злітають угору.

— Головне, що від чоловіків розумом так і віє. Вибач, але ти позитивно на статистику не впливаєш. До речі, мені варто розповісти своєму хлопцю, що його друг мене образив? — дивлюся на нього, вичікуючи, але він мовчить, а мені набридає, — Ні? Ось і чудесно. А зараз тпрусь з дороги, поки я в настрої, — і посміхаюся. Тією самою посмішкою. Стервозною.

1 ... 47 48 49 ... 87
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Б’юсь об заклад, моя?, Рошаль Шантьє», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Б’юсь об заклад, моя?, Рошаль Шантьє"