Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Таємничий острів 📚 - Українською

Читати книгу - "Таємничий острів"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Таємничий острів" автора Жюль Верн. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 48 49 50 ... 160
Перейти на сторінку:
устричній обмілині. — Що Герберт знайшов у себе в кишені

Зима настала в червні — цей місяць відповідає грудню в Північній півкулі. Зимова пора почалася холодними зливами і лютими вітрами, що завивали без перепочинку. І тут мешканці Гранітного палацу могли по-справжньому оцінити своє житло, недосяжне для лютих стихій. Колишній їхній притулок погано захищав би їх від зимових холодів; могло статися також, що туди знову увірвуться хвилі під час великих припливів, коли їх підхльостують вітри, налітаючи з відкритого моря. Передбачаючи таке лихо, Сайрес Сміт навіть вжив деяких запобіжних заходів. Він хотів уберегти від псування ковальський горн і плавильні печі, складені тепер у Нетрях.

Весь червень колоністи витратили на різні роботи, не забуваючи, одначе, полювання і риболовлю, тому запаси в їхній коморі не вичерпувалися. Пенкроф збирався, як тільки в нього випаде вільна годинка, зайнятися конструюванням різних пасток, на які він покладав великі надії. Він наробив з волокон рослин безліч сілець, і тепер крільчатник щодня постачав Гранітному палацу вдосталь кролячих тушок. Набу ніколи було й перепочити — він трудився над солінням і коптінням м’яса, запасаючи його.

Давно нагадував про себе одяг. Колоністи мали тільки те вбрання, у якому вони потрапили на острів. Одяг цей був теплий, зшитий з добротних, міцних тканин, кожний беріг його, намагався тримати в чистоті, але все-таки він пошарпався і вимагав заміни. А крім того, у випадку суворої зими він погано захищав би від холоду.

Але саме про одяг винахідливий Сайрес Сміт не подбав, — він зайнятий, був задоволенням інших, більш насущних потреб: облаштуванням притулку, забезпеченням їжею, і хоча ось-ось могли нагрянути холоди, проблема вбрання ще залишалася. Колоністи змирилися з думкою, що першу зиму усім доведеться трохи померзнути. Нічого не вдієш, нарікати на випробування не випадає. Ось прийде весна, тоді почнуть полювати на муфлонів, яких бачили при обстеженні гори Франкліна, і настрижуть з них вовни. А вже Сайрес Сміт зуміє виготовити з цієї вовни теплу та міцну тканину… Як? Він придумає.

— Ну, що ж, доведеться взимку сидіти в Гранітному палаці та грітися біля коминка, — сказав Пенкроф. — Дров у нас багато, чого їх економити.

— Але ж острів Лінкольна знаходиться не на дуже високих широтах, — зауважив Гедеон Спілет. — Можливо, зима тут зовсім і не сувора. Пам’ятаю, ви говорили, Сайресе, що в Північній півкулі на тридцять п’ятій паралелі лежить Іспанія. Правда?

— Цілком правильно, — відповів інженер, — тільки ж в Іспанії трапляються дуже суворі зими, — холод, сніг, крига! Можливо, зима не помилує і острів Лінкольна. Але як би то не складалося, це все-таки острів, і тому клімат на ньому повинен бути м’якіший.

— А чому, містере Сайрес? — запитав Герберт.

— Бачиш, голубчику, море — немов величезне сховище тепла,

що накопичується в ньому влітку. За літо сонце нагріває його, а взимку море віддає в повітря заощаджене тепло, тому на узбережжях морів і океанів середня температура влітку нижча, а узимку вища, ніж у глибині материка.

— Побачимо, побачимо, — підхопив Пенкроф. — Будуть холоди чи не будуть — це мене мало турбує. А ось дні вже стали коротші, вечори довші. Чи не порадитись нам про освітлення нашого будинку?

— Нічого немає простішого, — відповів Сайрес Сміт.

— Обговорити? — запитав моряк.

— Вирішити.

— А коли почнемо вирішувати?

— Завтра. Влаштуємо полювання на тюленів.

— Виходить, зробимо сальні свічі?

— Ну, що ви, Пенкрофе! Стеаринові, а не сальні.

Дійсно, такий був задум інженера — задум цілком здійсненний, тому що в розпорядженні колонії перебували тепер вапно і сірчана кислота, а тюлені, які облюбували острівець Порятунку, могли дати жир, необхідний для виготовлення свічок.

Настала неділя, 4 червня. Це було свято — Трійця, і вирішили відзначити його. Всі роботи припинили, присвятивши цей день відпочинку і молитві. Тепер колоністи острова Лінкольна адресували небесам подяки. Вони вже не були нещасними людьми, які зазнали катастрофи і потрапили на голий острівець. Вони більше ні про що не просили, вони дякували провидінню.

Наступного дня, 5 червня, за досить похмурої погоди, вирушили на острівець Порятунку. Щоб переправитися убрід через протоку, треба було чекати, коли спаде вода, і тут колоністи вирішили, що вони обов’язково побудують, як зуміють, човен, — тоді полегшає сполучення з острівцем і з будь-яким місцем на узбережжі, можна буде піднятися в ньому вгору річкою Віддяки під час великої експедиції для обстеження південно-західної частини острова, що відклали до перших весняних днів.

Тюленів на лежбищі виявилося багато, і мисливці, озброївшись палицями з залізним вістрям, без особливих зусиль забили з півдюжини тюленів. Наб і Пенкроф оббілували туші, але принесли до Гранітного палацу тільки жир і шкіри, — із шкір передбачалося зшити міцне взуття.

Полювання дало Сайресу Сміту близько трьохсот кілограмів тюленячого жиру, інженер вирішив використати його на вироблення свічок.

Спосіб виробництва він застосував найпростіший, і якщо не одержав свічок вищого сорту, то все-таки вони були цілком придатні для освітлення. Якби Сайрес Сміт мав одну тільки сірчану кислоту, і тоді він міг би, обробивши нею яку-небудь речовину, на зразок тюленячого жиру, виділити з цієї суміші гліцерин, а потім, заливши отримане з’єднання крутим окропом, він без зусиль виділив би з нього олеїн, пальметин і стеарин. Але для спрощення справи Сайрес Сміт захотів обмилити жир розчином вапна. таким способом він одержав вапняне мило, що під дією сірчаної кислоти легко буде розкласти на сірчисте вапно і на жирні кислоти.

З трьох цих кислот — олеїнової, пальметинової і стеаринової — олеїнова кислота, що знаходилася в рідкому стані, була віджата тиском, а дві інших утворили ту масу, з якої треба відливати свічі.

Виготовлення свічок зайняло лише добу. Ґноти після декількох спроб зробили з рослинних волокон і занурили їх у розплавлену масу; вийшли справжні стеаринові свічки, сформовані вручну, їм не вистачало лише відбілювання і полірування. Звичайно, вони поступалися якістю свічкам фабричного випуску, у яких гніт просочують борною кислотою, а тому скляніє в міру горіння і повністю згоряє; але Сайрес Сміт зробив пару чудових щипчиків, щоб знімати нагар, і в довгі зимові вечори саморобні свічі добре прислужилися мешканцям Гранітного палацу й одержали їхню високу оцінку.

Весь червень, кипіла робота з оздоблення нового житла. Столярам знайшлося багато справ. Взялися також поліпшувати виготовлені раніше інструменти, вважаючи їх тепер занадто примітивними; поповнили набір інструментів новими. так, наприклад, у Гранітному палаці з’явилися ножиці. Нарешті колоністи змогли постригтися, і якщо не поголитися, то хоч підправити бороди і надати їм певні форми на свій смак. Правда, Герберт був ще безвусим молодиком, а в Наба борода погано росла, зате

1 ... 48 49 50 ... 160
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємничий острів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Таємничий острів"