Читати книгу - "Система Маяк, Mary Uanni"

Єва відчула, як її серце затріпотіло від цих слів. Вона знала, що це було більше, ніж просто флірт; між ними дійсно був особливий зв'язок.

— Я також відчуваю, що ти важливий для мене, — відповіла вона, намагаючись висловити свої емоції.

У цей момент Алекс нахилився ближче і Єва з напругою чекала чогось, але в останній момент він зупинився.

— Можна запитати тебе про щось особисте? — спитав він, обережно дивлячись на неї.

— Звичайно, — відповіла вона, зацікавлено.

— Чому ти вирішила навчатися праву? Що тебе підштовхнуло до цього?

Єва задумалася на мить, згадавши про свою сім’ю та труднощі, з якими їй довелося зіткнутися.

— Я завжди вважала, що справедливість важлива. Моя сім'я стикалася з різними проблемами, і я хочу допомагати людям, щоб вони могли боротися за свої права. Я не хочу, щоб інші проходили через те ж, що і я, — зізналася вона, відчуваючи, як щирість її слів робить момент ще більш значущим.

Алекс кивнув, його погляд став ще більш серйозним.

— Я поважаю твоє рішення. Це дуже благородно. Я впевнений, що ти досягнеш успіху, — сказав він, і це змусило її усміхнутися.

Цей момент близькості дозволив їм відчути себе ще ближчими один до одного. Продовжуючи прогулянку, вони говорили про свої мрії, плани на майбутнє і все, що їх хвилювало.

Коли наблизився час прощання, Алекс знову взяв її за руку, цього разу трохи міцніше.

— Я б хотів, щоб ми проводили більше часу разом, — сказав він.

— Я теж цього хочу, — відповіла Єва, відчуваючи, як її серце наповнюється щастям.

— Тоді давай спробуємо зустрічатися регулярно, — запропонував Алекс. — Можливо, на вихідних?

— Це звучить чудово! Я з нетерпінням чекаю на це, — сказала вона, усміхаючись.

Вони попрощалися, і Єва повернулася в гуртожиток, відчуваючи, як радість переповнює її. Це було дійсно нове і особливе у її житті, і вона знала, що попереду їх чекає багато захоплюючих моментів разом з Алексом.

Наступні дні в університеті стали для Єви ще більш яскравими, адже вона не лише навчалася, а й мала можливість бачити Алекса. Вони проводили час разом, влаштовуючи спільні обіди та вечори. Їхні розмови ставали все глибшими, і Єва відчувала, що з кожним днем їхній зв'язок тільки зміцнюється.

Однак Єва знала, що попереду на неї чекають не лише приємні моменти. Вона згадала про свій запланований візит до лікарні. Вона вирішила, що цього разу все пройде гладко, адже тепер вона мала підтримку у вигляді Алекса.

— Я піду до лікарні завтра, — сказала вона йому одного вечора, сидячи за столом у кімнаті. — Це буде важливо для мене.

Алекс подивився на неї, і в його очах з'явився вираз серйозності.

— Я буду поруч, якщо тобі знадобиться підтримка, — запевнив він, його голос звучав щиро.

Ці слова були для Єви великою підбадьоркою. Вона знала, що з таким хлопцем все пройде легше. Вона не могла дочекатися, коли зможе звільнитися від цього тягаря в своєму житті, і з кожним новим днем її рішучість лише зростала.

Ранок, в який Єва вирушила до лікарні, настав швидко. Вона прокинулася раніше за всіх, сповнена тривоги та очікування. Прокладаючи шлях до ванної кімнати, вона намагалася заспокоїти себе, повторюючи, що все буде добре.

Коли вона заготовила сніданок, Софія та Маша, помітивши її хвилювання, підійшли до неї.

— Ти в порядку? — запитала Маша, дивлячись на Єву з тривогою.

— Так, все нормально. Я просто йду до лікарні, щоб пройти обстеження, — пояснила Єва, намагаючись усміхнутися, але їй не вдалося приховати хвилювання.

— Ти знаєш, що ти сильна, — підтримала її Софія. — У тебе все вийде.

Ці слова підбадьорили Єву. Вона швидко з'їла сніданок і вийшла з кімнати, де її чекав Алекс. Він стояв біля входу в гуртожиток, тримаючи в руках маленьку коробку.

— Я думав, це може допомогти, — сказав він, простягаючи їй коробку.

Єва відкрила її, і там виявилася шоколадка.

— Дякую! Це саме те, що потрібно перед походом до лікарні, — усміхнулася вона, відчуваючи, як тепло поширюється по її серцю.

— Тож, готова? — запитав Алекс, і його серйозний погляд знову підбадьорив її.

— Так, я готова, — підтвердила вона, глибоко вдихнувши.

Вони вирушили до лікарні, і Єва намагалася зосередитися на спогадах про приємні моменти, які вона проводила з Алексом. Його підтримка та щирість змушували її відчувати себе впевненіше.

Коли вони дійшли до лікарні, Єва раптом відчула тривогу, але Алекс взяв її за руку, і це допомогло їй заспокоїтися.

— Я тут, — сказав він, його голос був спокійним.

Після реєстрації вони сіли в чергу, і Єва намагалася зосередитися на своїх думках. Але через деякий час їх викликали.

У кабінеті лікаря вона отримала приголомшливі новини. Лікар пояснив, що хвороба може прогресувати, якщонічого не робити.

— Ви зможете повернутися до звичного життя дуже швидко, але повінні приймати таблетки та спеціальні припарати. — запевнив він.

Єва кивнула, але знову відчула, як у її серці виникає страх. Однак, побачивши Алекса, який чекав за дверима, вона відчула, що готова до цього.

Лікар закликав її на процедуру, і вона обернулася до Алекса.

— Чекай на мене, будь ласка, — прошепотіла вона.

— Я нікуди не йду, — відповів він, усміхаючись.

Процедура пройшла швидко. Єві зробили укол, і незабаром вона відчула, як відпустили всі її тривоги. Після завершення лікар сказав, що все пройшло успішно, і рекомендував їй відпочити.

Коли Єва вийшла з кабінету, Алекс був на місці. Він посміхався їй, і це додало їй сил.

— Як ти? — запитав він, обережно обіймаючи її.

— Алекс, в мене… Рак мозоку — відповіла Єва, відчуваючи, як її серце знову заповнюється страхом.

Вони вирушили додому, по дорозі Алекс тримав її за руку.

Після повернення до гуртожитку Єва відчула неймовірну полегшення. Вона сіла на ліжко, а Алекс сів поруч, запитуючи, як вона себе почуває.