Читати книгу - "Часу немає, Рустем Халіл"

— Мені завжди дужче подобалася Еквітас. 

Прокурор красномовно підняв рукав, аби глянути на годинник, але Едем зробив вигляд, що натяку не розумів, і продовжив: 

— Пам’ятаєте одну з головних моральних дилем у бойовиках 90-х? Чинити по закону чи по справедливості? Зазвичай герої обирали закон. Я теж вважав це правильним вибором, поки не подорослішав. 

— Зазвичай вибір у кіно був інший: між законом і самосудом, — заперечив прокурор. 

— Зіпсували таку притчу. 

— Пане Шевченку, ми ж тут дихаємо пилом не заради того, щоб обговорити міфологію чи кіно. Що з суддею? У вас є докази його підкупу братами Білевичами? Ви заради цього прийшли? 

Едем вийняв із кишені телефон. 

— Братами Білевичами — ні. Але ж вони не єдині, хто прагне вирішити справу на свою користь за допомогою хабаря. Познайомтеся: суддя Назаров. Відео вже на ютубі, але ви поки що перший його глядач. 

Під акомпанемент коментарів Едема, які, здавалося, не вичерпаються, поки співрозмовники самі не вкриються пилом, прокурор проглянув ту частину зізнання судді, яку Едем зняв із водійського сидіння. Одного разу не вистачило — Мостовий натиснув кнопку повтору. 

— Цікаве кіно. Голос змінено, але, я так розумію, поруч із ним ви? — спитав прокурор. 

— А це має значення? 

— Хіба що ви вирішите дати свідчення. Саме по собі це відео не є доказом. 

Едем сховав телефон до кишені. 

— Мені це відомо, але воно дасть вам підстави для ордеру на обшук у кабінеті судді. Запасіться автогеном, може, виявите в його сейфі грошей більше, ніж годилося б мати з його зарплатою. І як бонус. Після нашої розмови суддя схоче поговорити з Борцем тет-а-тет: зміна господаря, словом, довго пояснювати. Не здивуюся, якщо Борець сам прийде до нього в кабінет. Я б на вашому місці дочекався цього моменту. Уявіть, два фігуранти справи, про яку йдеться на відео, та ще й готівка в сейфі. Якщо постараєтеся сьогодні, можете вже ніколи не грати в лотерею, бо джек-пот не випадає на табло двічі. 

Леонід Мостовий підняв з-під ніг і розгладив на столі папірець, що вилетів із теки. 

— Дитячий садок якийсь, — пробурмотів він. — І що далі? 

— Далі? Зізнання судді побачать люди. Ми живемо в час, коли Феміда сліпа не через пов’язку — вона просто втупилася у фейсбук. Це відео разом із вашими знахідками поховає його надійніше, ніж екскаватор. 

Прокурор зупинився біля однієї з полиць і показав Едемові майстер-клас, як однією рукою зав’язати ослаблу мотузку на розпухлій від паперів теці. 

— Ви йдете від думки, що мені хочеться зрівняти його з землею. Може, й так — у мене від нечесних суддів починається розлад травлення. Ну а ваш інтерес у чому? 

— Крім бажання жити в країні, де стане трохи більше справедливості? — на цій репліці прокурор нетерпляче смикнувся, і Едем вирішив не випробовувати долю. — Увечері в мене доленосна зустріч, і мені дуже важливо, щоб Борець на ній не з’явився. Але це тільки побічний позитивний ефект. Бачте, я готовий розкрити перед вами карти. 

— Партія в карти з людьми вашого кола погано закінчується, — сказав Мостовий, не очікуючи відповіді. 

На сходах почулися кроки. Хтось смикнув двері архіву, але побачивши Мостового, далі порога не пішов. Прокуророві не довелося нічого говорити. Перестук кроків повторився, але в зворотному звучанні, і темп його був значно бадьорішим. 

— Нам більше не варто тут бути. Перешліть мені посилання. Я вивчу й вирішу, що робити, — прокурор ступив крок убік, даючи гостеві зрозуміти, що зустріч закінчено. — Ви перший, я не можу залишити вас в архіві. 

Едемові знову стало незручно. 

— Мені потрібен пропуск. Вийти через службовий вхід я вже не зможу. 

Мостовий скоротив відстань між ними. Едем подумки зосередився на точці поміж його бровами — тільки б не відвести очей. 

— Я попрошу, і вас проведуть. 

Не хоче залишати паперового сліду, зрозумів Едем. Вони підіймалися сходами, коли він згадав ще про дещо. 

— Ви чули про власника «Трьох китів» Хижняка? Він терміново розпродує весь свій бізнес. Це не ви прищемили йому хвоста? 

Прокурор різко зупинився. Едем, виявивши це, обернувся. 

— Не варто помилятися щодо мене, — Мостовий говорив різко, наче дерева сокирою валив. — Ми не друзі, і навряд чи колись станемо ними. І я вже напевно не зливатиму вам інформації. Скажу більше: не думайте, що наша сьогоднішня розмова колись зможе захистити вас від переслідування прокуратури. Якщо ми знайдемо щось за вами чи за вашою компанією, прокуратура не зробить вам поблажки. 

Едем продовжив підйом і, штовхнувши двері, зауважив півголосом: 

— Якщо все, що я задумав сьогодні, вдасться, це підніме мене на таку висоту, з якої мене не збити жодному прокурору. Ви давно вживали слово «небожитель» в активному словнику? 

Насправді Едем лукавив перед прокурором: йому було зовсім неважко покинути будівлю через задній вхід. Та біля сходів перед головним його чекала Іванка. Едем навмисне завмер біля дверей, як людина, яка забула, чи вимкнула вдома праску, і переконавшись, що помічниця знімає його на телефон, заспішив до машини. 

У дитинстві Едем мріяв стати месником у чорному плащі, який шпагою та мушкетом дає бій кривдникам. Трохи пізніше йому хотілося стати актором і хвилювати людські серця неймовірною грою. Що ж, сьогодні він втілив свої дитячі мрії, опинившись в обох цих іпостасях. 

Через кілька хвилин хедж-фонд Віктора Шевченка почав терміново збувати акції компанії братів Білевичів. Після заяви прокурора вони й так уже впали в ціні, тепер же процес прискорився. З огляду на поведінку Шевченка, другий великий тримач акцій, компанія «Рубікон», зважилася продати й частину свого пакету — і ринок відреагував обвалом цін. 

Але справжнього удару бізнесу Білевичів завдав відеозапис, опублікований спершу на сторінці телеграм-каналу «Жирний фінансист», а потім розтиражований бізнес-виданнями. На ній Віктор Шевченко виходив із будівлі прокуратури — так повідомлялося у блозі — за кілька хвилин до того, як почав різко «скидати» акції. 

Шевченко побував у прокуратурі, а це не дрібниця, — ринок вирішив, що братам Білевичам настав кінець, — і відреагував миттєво. Паперів спішно позбувалися, поки вони остаточно не стали сміттям. «Рубікон» розпродав усе, що мав, підтверджуючи свою репутацію надто обережної компанії, яка не вміє помічати чорних лебедів. Нічого не