Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Дочка пірата, Лаванда Різ 📚 - Українською

Читати книгу - "Дочка пірата, Лаванда Різ"

943
0
09.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Дочка пірата" автора Лаванда Різ. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💛 Любовна фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 48 49 50 ... 165
Перейти на сторінку:

- Ні! Не хочу! - Сердито кинув Зур, кидаючи на всіх, хто засуджує його поведінку, запеклі погляди.

- Тоді піди та скажи їй про це сам! Прямо зараз! - відрізав Сеярін. - Тому що її провина не така вже й страшна, на нашу думку, і ми не бажаємо втрачати сестру, а з нею й сім'ю. Нас і так стає все менше.

 З тугою, Енн розглядала різнокольорові крапки, що пурхали перед очима, відчуваючи, як нова хвиля туману затягує її свідомість. Чиясь постать опинилася біля неї, загороджуючи собою світло. Енн насупилась, повільно переводячи погляд. Спочатку він мовчав, зосереджено роздивляючись її обличчя, якимсь дивним розгубленим поглядом. Потім Зур все-таки заговорив:

- Мені сказали, що ти відмовляєшся їсти, це безглуздо та неправильно.

- А тобі яка справа? - Шепнула вона, - боїшся втратити шанс знущатися з мене все життя?

- То це я знущаюся з тебе?! - Не витримавши, обурився Зур, але потім, взявши себе в руки, він знову заговорив спокійно, - Енн, це неправильний вихід, є інші варіанти. Так, мені паршиво, просто огидно, але, остудивши свою лють, я зрозумів, що насправді не хочу, щоб ти загинула. Погодься, сім'ї тоді вже не буде, кожен розійдеться у різні боки, а саме сім'я робить нас сильними. Залиш цю безглузду витівку з голодуванням! Щиро кажучи, ніколи не думав, що ти здатна на самогубство. … Ну, то як, поїмо?

Енн уперто мовчала, намагаючись прочитати в його погляді, що ж коїться в цій нерозбірливій та загадковій душі, в душі, де вирує киплячий коктейль підступності, ніжності, відданості та люті. І всі її роздуми, оцінка всього, що з ними сталося – вже протікали ніби збоку, вона бачила себе звідкись зверху, сповнюючись відчуттям спокою. Їсти зовсім не хотілося, і голос Зура вже не викликав жодних емоцій.

Якимось своїм сьомим химерним почуттям Зур відчув, що саме потрібно зробити, щоб вивести її з цього стану. Він видавив собі в рот із тюбика трохи поживного пюре, і, розсунувши її губи своїми губами, віддав їй їжу через цей дивний поцілунок. І в цьому випадку реле у її свідомості вже не спрацювало. Він годував її як птах годує своїх пташенят, доки не закінчився вміст тюбика.

- А тепер іди сюди, - Зур підняв Енн з ліжка, закинувши її руки собі за шию і притискаючи її до себе за талію. – Зараз ми трішки походимо, щоб упевнитися, що їжа засвоїлася. Тримайся за мене!

Енн повисла у нього на шиї, слухняно ступаючи за ним крок у крок, не в змозі вибратися із затягуючого виру цих чорних очей. І чим довше тривав цей нескінченний пильний погляд, тим швидше починав оживати та підніматися з попелу їхній незбагненний багатошаровий зв'язок, який зростив їхні душі, з'єднав та змішав свідомість, та багато разів сплітав тіла.

Для Зура було очевидно, що цей зв'язок вже не зруйнує ніщо існуюче в цьому світі, ані ненависть, ані любов, ніякі інші почуття, що приходять ззовні, навіть якщо цього дуже захоче сама Енн, зв'язок не перерветься, навіть якщо він приноситиме занадто багато болю. Це стало їхнім наркотиком, навіки влившись в кров.

 Для Енн стало зрозуміло, що Зур звільняється від своєї шкаралупи ненависті та зневаги, що він, як і раніше, дорожить нею і має над нею непоборну владу.

Підштовхнувши її назад до життя, Зур поспішив покинути її каюту, але наступного дня він прийшов знову. Тільки цього разу він поставив перед нею миску гарячого бульйону.

 - Де ти його взяв? - Не повірила Енн, тому що на кораблі всі харчувалися вже готовими концентратами.

- Зварив … із розбитих сердець. Їж, а я подивлюся, - образа ще не залишила його, він старанно стримував її, але вона все ж таки з'являлася то в голосі, то в усмішці.

 Опиратися далі Енн вже не бачила сенсу, тому випила все без залишку, поки Зур не зводив з неї свого проникливого вивчаючого погляду. Як тільки вона опустила миску, він випростався, збираючись іти.

- А хіба не треба переконатися, що їжа засвоїлася? - Запитала вона, перехопивши його погляд.

- Я впевнений, що все й так буде нормальною. Хіба ні? - Зур нахилився до неї і його губи завмерли в міліметрах над її губами. Щось усередині зупиняло його, він знав, що коли поцілує її, то в душі знову сколихнеться почуття гіркоти, каламутячи все ще дрімаючий гнів. Тому він змінив траєкторію і по-братськи поцілував Енн у чоло.

Після цього його візити знову припинилися. Але брати не залишали її на самоті, по черзі тягаючи їй їжу та сидячи з нею годинами, чи то розважаючи, чи то наглядаючи, через що Енн вже почала благати їх не няньчитися з нею із таким завзяттям. Мак жартував, згадуючи їхнє нелегке, але повне пригод дитинство, закладаючи їй у рот сушені фрукти, не забуваючи поділитися з нею своїми останніми ідеями, з приводу вдосконалення того чи іншого приладу. Жако набивав кишені тюбиками з їжею, і вони разом поглинали їх наввипередки, в чому вона завжди йому програвала. Лакур смішив її, передражнюючи Сеяріна, а той у свою чергу пускався у філософські роздуми та буркотіння щодо поведінки братів. І ніхто з них не хотів відповідати, яким курсом йде корабель і чому вже чотири дні не з'являється Зур. Поки Жако не проговорився.

- Зур не залишає рубки, намагаючись уникнути переслідування. За нами полюють одразу два ворожі кораблі: химер та імперців. У нас тепер є курс – сховатись! Останні два дні ми навіть не спимо. Зур біля штурвала, Мак намагається відновити захисні екрани, Сеярін закріплює гармати, а Лакур стежить за двигуном.

- А ти замість того, щоб їм там допомогти, сидиш зі мною!

- Це також вахта. Зараз я піду, зміню Лакура, а він прийде замість мене.

Далі вона вже не чула їхніх заперечень. З'явившись у рубці, Енн впевнено надягла навушники і сіла в крісло штурмана, увімкнувши екран розвідувального радара. Зур скоса глянув на неї напруженим поглядом.

- Можеш навіть не починати! Я робитиму те, що можу. Ти йдеш наосліп! - Запобігливо мовила вона.

- А я й не збирався заперечувати. Веди мене поки що, і стеж за хвостом, потім поміняємося, - серйозним та стриманим тоном відповів їй Зур, знову відвертаючись.

{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 48 49 50 ... 165
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дочка пірата, Лаванда Різ», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дочка пірата, Лаванда Різ"