Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Ти мене не знаєш, Юлія Феліз 📚 - Українською

Читати книгу - "Ти мене не знаєш, Юлія Феліз"

229
0
10.03.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ти мене не знаєш" автора Юлія Феліз. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 90
Перейти на сторінку:

— Ти серйозно? — дивується Карина, а потім знизує плечима, коли її очі зустрічаються з другом Богдана, який носить кепку задом наперед. — Я не проти.

Він  посміхається їй і натягує кепку. 

Ковальчук мовчить, дивлячись на мене своїми пронизливими зеленими очима, ніби чекаючи, що я на це скажу. Наскільки пам'ятаю, ми ніколи не розмовляли більше тридцяти секунд і тим паче не гуляли в одній компанії, тому було б чудово, якби хтось мені пояснив, з якого дива ми маємо робити це зараз. 

— Гаразд, - бурмочу я.

Богдан невідривно дивиться на мене, його обличя напружене. Здається, ця божевільна ідея подобається йому ще менше, ніж мені.

— Чудово, - каже Лана, коли ми підходимо до початку черги. Вона простягує руку другу Богдана: Я Лана.

— Діма. Поїдеш зі мною?

— Так, - каже вона, озираючись через плече.

Карина сідає з ними в кабінку, залишаючи Ковальчука зі мною. 

— Дівчата, зачекайте! 

Коли я усвідомлюю, що залишуся наодинці з Богданом, вони вже сидять у скляних кабінках “чортового” колеса. Богдан швидко заходить в наступну, тягнучи мене за собою. Кабінки рухаються, за нами стоять охочі покататися, тож вибір в мене не великий - піти з ним або пропустити атракціон. Я втомилася тікати.

— Чорт забирай, - шиплю я, ввалившись в кабінку, — можна полегше?

Богдан, залізши всередину, падає на сидіння, і коли я займаю своє місце навпроти нього, зачиняє двері. Аж раптом я опиняюся в пастці з Богданом Ковальчуком, моїм колишнім мучителем. Він розташовується так далеко від мене, наскільки дозволяє простір, притулившись до прозорої стіни нашого купе, його тіло помітно напружене. Я відчуваю кипляче роздратування, що виходить від нього. Таке враження, що він на межі, і я з острахом чекаю моменту, коли він обрушить на мене ще більше зневажливих слів. Я підготувала з десяток ідеальних відповідей, бо вирішила більше не боятися; настав час звільнитися від кайданів дитячих страхів.

Замість того, щоб щулитися під його пронизливим поглядом, я влаштовуюся зручніше і ігнорую його. Це лише одна поїздка, один день. Я зможу витримати.

Колесо обертається повільно, ми набираємо висоту. Перед очима відкриваючи панорама міста. З його вогнями, мостами і церквами.  Віддалені звуки сміху та музики стали мелодійним фоном для сеансу катування для мене. 

Коли наша кабінка сягає найвищої точки, я заплющую очі, бо не люблю екстремальні розваги. Ходжу, бо Карина з Ланою обожнюють атракціони і ніколи не пропускають можливості полоскотати нерви. Раптом колесо здригається, кабінка хитається, я кричу від страху і  притискаюся до Ковальчука, він обіймає мене за плечі.

— Злякалася, дурненька? - його сильні пальці міцно стискають моє плече, а я ледь дихаю.

Ми так близько один до одного, що його губи торкаються мого чола, коли він говорить, від чого у мене мурашки по шкірі. Закусивши губу, я дивлюся на нього крізь вії. Через прозору стінку місто як на долоні. Червоне сонце занурюється за горизонт, вмикаються сліпучі вогні, що прикрашають колесо. 

— Боюся висоти, — лепечу я.

— Тоді навіщо їхала на ньому?

Він кладе руку мені на ногу, і міцніше стискає мої плечі. Це дозволяє розслабитися замість того, щоб боротися зі страхом. Я міцніше притуляюся до Ковальчука і заплющую очі. Коли він заспокійливо погладжує мене по спині, я відчуваю поколювання, схоже на легкий удар електричного струму. Так несподівано було відчувати його турботу після всього того, що я звикла від нього отримувати. Намагаюся відсторонитися, адже не хочу, щоб подруги побачили мене в обіймах Ковальчука, хоч вони і несправжні. Колесо повільно рухається донизу. І я бачу в натовпі Лану і Карину. Вони розмовляють з хлопцями і сміються, І здається, геть забули, що мені довелося сидіти з Ковальчуком у тісному просторі кабінки. Прислухалася до свого внутрішнього світу, і з жахом усвідомила, що доторки Ковальчука мене не дратують, а навпаки, заспокоюють. З ним не страшно так високо злетіти в небо. Згори все так добре видно. Так красиво, що перехопило подих і не хочеться повертатися на землю. 

Після того, як ми виходимо, серце ще тріпоче, як метелик, якого спіймав орнітолог, але зовсім з іншої причини. Метелик боїться, втратити крильце, а я хвилююся, бо чула, як б’ється серце Ковальчука. Богдан посміхається своїм друзям. Вони ляскають його по спині, коли ми виходимо. Дівчата обступають мене з боків, обговорюючи з Дімою, куди піти далі.

— Може, підемо на ковзанку? -- пропоную я, дивлячись на огороджений майданчик трохи далі від площі. 

— Відстій, - каже Карина, — не хочу виглядати коровою на льоду.

— Краще ходімте на ярмарок, — пропонує Лана, піднімаючи комір, — кажуть, там можна знайти чудові вінтажні речі.

— У мене вже ніс почервонів, — незадоволено дує губи Карина. Ходімте в “Маракеш” погріємося.

На вулиці дійсно стало відчутно холодніше. Навіть під мою теплу куртку почав пробиратися холодний вологий вітер, а що казати про Карину, яка вдягнена у коротку модну дублянку.

Поки всі спречаються щодо закладу, де можна з комфортом зависнути, я крадькома кидаю погляд на Богдана. Він жодного разу не подивився у мій бік. Від цього у мене стискається в грудях, і я почуваюся дивно. Намагаюся ігнорувати це, поки ми прямуємо до яскраво освітлених альтанок з крафтовими виробами. 

1 ... 4 5 6 ... 90
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ти мене не знаєш, Юлія Феліз», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ти мене не знаєш, Юлія Феліз"