Читати книгу - "Компас емоцій. Як зрозуміти свої почуття, Ілсе Санд"

Коли ситуація протилежна і це ви своїми висловлюваннями чи вчинками викликали в когось нарцисичний гнів, варто зосередитися не на ньому а на прихованому смуткові або страху. Якщо ви покажете іншій людині, що здатні бачити її в позитивному світлі, і вона вам повірить, це допоможе розрядити ситуацію. Скажімо, я вказала своєму співрозмовнику на те, що він здається мені дуже чутливою і вразливою людиною. Його це розсердило. Так сталося або тому, що я помиляюся, або тому, що він не хоче, щоб його так сприймали. Можливо, мій співрозмовник пов’язує чутливість зі слабкістю і вважає, що варто бути незворушним, інакше його покинуть.

Замість того щоб сперечатися, я спершу врахую, що можу й помилитися. Потім скажу, що для мене вираження почуттів є рисою сміливців і що я вважаю свого опонента сильною особистістю і приємним співрозмовником. Таким чином я послаблюю його страх і полегшую біль. Можливо, тепер він здається мені ще вразливішим, але про це я промовчу. Імовірно, з часом мій співрозмовник навчиться краще приймати й контролювати цю сторону своєї особистості.

Натомість я могла б висловити своє роздратування, адже наразилася на гнів тільки тому, що поділилася своїми думками. Я б могла розказати, наскільки мені це неприємно. Однак тоді я лише підсилила б його страх і смуток, приховані під гнівом, і мій співрозмовник знавіснів би ще більше.

Чи означає це, що я ніколи не висловлюватиму свого роздратування? Ні, я можу зробити це у щоденнику або виказати прямо, коли емоції вщухнуть. На щастя, більшість із нас із віком вчиться приймати свої почуття, не висловлюючи їх відразу. Це добре, адже так ми уникаємо багатьох конфліктів і не стикаємося з образами і злістю в ситуаціях, які можна розв’язати мирно, якщо тримати свої реакції при собі. Хоч замовчування почуттів — не завжди найкращий вихід, і часом це призводить до інших проблем, усе-таки добре мати вибір.

Має значення, на що саме спрямовані слова, які вражають ваше самолюбство: на вас особисто чи на ваші дії. Вас засуджують за вчинки чи за те, якими ви є? Якщо критикують поведінку, ви можете її змінити. Наприклад, колега зауважує, що ви замало встигаєте зробити. Якщо це щира правда і вам є куди рости, це нагода підвищити ефективність своєї роботи. Для початку треба змінити свою поведінку. Можливо, внаслідок цього ви будете більше задоволені собою.

2. Самозахист

Розгляньмо таку ситуацію. Лона повертається додому після відмови в підвищенні. Удома на неї чекає чоловік Пер. Лона почувається вразливою і не може впоратися зі своїм розчаруванням. Вона йде на кухню й починає готувати. Коли Пер намагається обійняти дружину, Лона раптом відштовхує його і критикує через «не такі» продукти, які він купив.

Тут, знов-таки, гнів є вторинним. Це прикриття або форма захисту. Небажання спілкуватися в таких ситуаціях абсолютно нормальне, і варто було б казати про це вголос. Наприклад, можна почати так: «Зараз я не хочу ні про що говорити. Тому поки охолону, доведеться трохи віддалитися і від тебе». Можна додати: «Ти тут ні до чого, і ми повернемося до розмови, щойно я буду готова».

Трапляються ситуації, коли ви відчуваєте гнів мало не як вимушену неконтрольовану реакцію. Можливо, ви прагнете більшої близькості й глибоко в душі не хочете, щоб цей (можливо, вибуховий) гнів створював таку дистанцію між вами та іншими. У такому разі я раджу поговорити про це із професійним терапевтом. Ви марнуєте свою енергію, віддаляючись від людей не із власної волі. Цю проблему можна подолати, звернувшись до фахівців.

3. Коли ваші цінності або правила зазнали удару

Якщо ви гніваєтеся через чужі вчинки, це може бути пов’язано з тим, що дехто живе за іншими правилами. Можливо, деякі люди роблять те, що ви собі заборонили. Наприклад, мене дратують люди, які безперестанку говорять і не дуже переймаються тим, чи цікаво це їхнім співрозмовникам. Я можу відреагувати на це двома способами. По-перше, можна попросити людину змінити свою поведінку. По-друге, є нагода вплинути на власну. Скажімо, в майбутньому теж можна спробувати говорити трохи спонтанніше й менше перейматися рівнем зацікавленості співрозмовника.

Якщо ви до себе дуже вимогливі, вас дратуватимуть люди, які дозволяють собі часто розслаблятися. Можливо, вам слід переглянути свої принципи й замислитися над тим, щоб змінити деякі з них?

Однак із цінностями ситуація зовсім інакша. Якщо одна з ваших цінностей — потреба захищати природу й диких тварин, мабуть, ви розлютитесь, коли хтось забруднюватиме довкілля. У такому разі я не радила б вам спокійніше ставитися до пестицидів. Навпаки, ви почуватиметеся комфортніше, якщо боротиметеся за свої цінності, наприклад, увійшовши до організації, учасники якої їх поділяють.

4. Невідповідність бажанням

У цій категорії ситуацій ви непокоїтеся не через уражену гордість, бажання дистанціюватися від інших чи невідповідність чужих вчинків вашим правилам і цінностям. Сюди належать усі інші ситуації, що суперечать вашим прагненням і бажанням. Наведу кілька прикладів:

Щось затримує вас або не дозволяє вчасно завершити задумане.

Ви не отримуєте бажаного (натомість відчуваєте розчарування, змішане почуття, що значною мірою складається зі злості. Докладніше про змішані почуття можна прочитати в розділі 1).

Хтось порушує межі приватності, переставляє ваші речі або танцює, притулившись до вашого партнера. Останній приклад може викликати територіальний гнів, який виразно виявляється у тварин.

У всіх згаданих ситуаціях гнів первинний. Він наче створений для того, щоб окреслювати межі та усувати перешкоди. Наприклад, якщо ви побачите, що ваш сусід припаркувався перед вашим гаражем, імовірно, ви відчуєте, як роздратування перетворюється на силу, що спонукає діяти. Ви можете розповісти сусіду, наскільки він вас розгнівав і як це було неввічливо з його боку. Висловлення гніву може лишити по собі приємні відчуття. Ви ніби зітхаєте з полегшенням. На жаль, відчуття радості швидкоплинне, адже можна не сумніватися, що вихлюпнувши на когось свій гнів, ви отримаєте його назад.

Найімовірніше, сусід поскаржиться на те, що з ним так розмовляють.

Зазвичай я раджу клієнтам і слухачам курсів виражати гнів як побажання. Якщо ви сердиті, це означає, що вас турбує невиконане бажання. Якщо ви знатимете про нього й наважуватиметеся висловлювати його, замість того щоб гніватися, найімовірніше, отримаєте кращі результати. Наприклад, ви могли б сказати своєму сусідові: «Я дуже хотів би, щоб ти паркував свій автомобіль на півтора метра лівіше від мого гаража. Тоді мені буде легше виїжджати». Найімовірніше, сусід із задоволенням виконає прохання.

Або якщо колега позичив ваш комп’ю­тер без дозволу, ви можете сказати: «Я хотів би, щоб наступного разу ти попросив у мене дозволу перед тим, як сісти за мій комп’ютер. Тоді я зможу зберегти всі дані й пересвідчитися, що нічого не зникне». Найімовірніше, і до цього побажання прислухаються.

Окрім висловлення побажань, існує ще один спосіб змінити ситуацію, яка вас не влаштовує. Ви можете змиритись із тим, що ваше бажання лишиться невиконаним. Коли ви відмовляєтеся від боротьби, гнів перетворюється на смуток. Зі смутку, на відміну від гніву, частіше народжуються життєва енергія й рух. Смуток не статичний — він поступово послаблюється і зазвичай рано чи пізно зникає. Після цього ви, імовірно, виявите інші бажання й можливості.

Скажімо, колега, який позичає ваш комп’ютер без дозволу, відмовляється