Читати книгу - "Родина поза реальністю, Леонід Спіранд"

Андрій підняв брову. Дивна умова, враховуючи, що до цього Скрей нічого не говорив ні про які корали.

– Ну вибачай, просто цю тему було нелегко вставити під час розрізання твоїх кісток або пошуків порталу під страхом арешту!

Андрій махнув рукою і занурив дивну рослину в рюкзак. Зрештою, експертом тут був не він. Вже у герметичному костюмі чоловік зробив крок уперед і занурив у вортекс ногу. Кінцівка дивним чином простяглася вперед, а її господаря охопила тривога. Така, ніби ступаєш у ставок, глибину якого не так розрахував, або коли падаєш із величезної висоти в комп'ютерній грі. Сигнал про небезпеку прямо з тваринних інстинктів. Страшно. Але недостатньо, щоб заглушити бажання сім'янина повернути своїх рідних.

– Гарної дороги! – Вигукнув рудий, коли закінчив рахувати готівку.

Вдівець його вже не чув, він кинувся вперед, назустріч безкрайньому тесмосу. Каміння перед ним ішло далеко вглиб, а потім звивалося й викривлялося, ніби у маренні. Серед цієї дивини Андрій ледь встиг вловити напис 'Терра-009' і трос, що йшов просто в скелю. Принаймні, так чоловікові здалося спочатку. Варто було йому підійти і схопити трос руками, як його смикнуло вперед і він миттю пройшов крізь породу, а потім вилетів з печери зовсім. Трос вів у небачений ним досі напрямок, який просто не вміщався в тривимірному світі.

Андрію важко було описати, що він встиг побачити в тесмосі, поки йшов за тросом у напрямку невідомої осі. Спалахи світла з різних реальностей переливалися, проходили один через одного й мерехтіли за каламутним склом його шолома, а за ними ховалося різноманіття форм і об'єктів, неможливих для людського сприйняття. У якийсь момент, вдівець втомився від цього хаосу і заплющив очі, вперед його спрямовував лише трос.

Андрію здавалося, що він ішов то вниз, то вгору, то по спіралі, а пориви енергії довкола все хитали його туди-сюди, як хвилі плавця. В якийсь момент сам час почав викривлятися навколо нього. Секунди перетворювались на хвилини, потім знову на миті, а його власні кроки потопали в них немов у болоті. Розум малював Андрію дивні відчуття та картини, і лише згадка про мету дозволила дістатись кінця.

Коли чоловік дійшов і вивалився на лісову галявину з якоїсь канави, це здалося йому справжнім святом. Переконавшись у тому, що навколо безпечно, Андрій зняв шолом і вдихнув аромат хвої на повні груди. Над головою сяяв місяць, на деревах співали птахи, а вдалині виднілися міські вогні. Усе було точнісінько як у Террі-001, але якесь чуття все ж підказало Андрію, що він уже не вдома. Перевірка через сім-карту підтвердила, що чоловік прибув до світу призначення, тут він ледь не підстрибнув від припливу емоцій.

Насамперед сховав гермокостюм у канаву і засипав землею, як його попросив Скрей. Потім перевірив рюкзак, щоб переконатися, що нічого не забув. Усі речі були на місці, включно з дивним коралом, який тепер світився пурпуровими прожилками. Мабуть, щодо вбирання негативної енергії рудий мав рацію. Мандрівник озирнувся в пошуках джерела води, але, на жаль, не знайшов нічого крім пересохлого струмка.

– Гаразд, потім, – пробурмотів під ніс Андрій і накинув рюкзак назад на плечі.

Здалеку донісся шум двигуна, а ліс освітило світло фар. Мандрівник розгледів у темряві маршрутку і негайно кинувся до неї. Чотиривимірна частина поїздки завершилася, справа залишилася за малим – знайти собі нічліг і поїсти, щоб завтра зранку довести план до переможного кінця.