Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Фіктивний шлюб Генерального, Ірина Романовська 📚 - Українською

Читати книгу - "Фіктивний шлюб Генерального, Ірина Романовська"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Фіктивний шлюб Генерального" автора Ірина Романовська. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 103
Перейти на сторінку:

Хтось дзвонить у двері. Здригаюсь від несподіванки. Кого це ще нечиста принесла? Вантажники мають приїхати лише за дві години.

Відчиняю двері та ніс до носа стикаюся з Олегом. Він тримає у руках чотири коробки з піцою та пакет із пляшками коли. Замість ділового костюма на ньому звичайна парка темно-зеленого кольору, під якою видніється тонкий сірий лонгслів. На ногах замість класичних чорних штанів зі стрілками сині джинси.

— Привіт! — Тітов нахиляється до мене та цілує в щоку. Знімає черевики та проходить усередині квартири.

Я так і стою немов статуя, тримаючись за відчинені двері. Чого це він? Яка муха його вкусила?

— Привіт, синку, — Олег простягає коробки з їжею синові, що прибіг з кімнати. — Неси скоріше на кухню. Зараз влаштуємо обідню перерву.

— Ура! Клас, тату. Я так втомився складати все. У мене так багато іграшок, — Тім з піцою мчить у бік кухні.

— А ти як, втомилася, люба? — Олег знову звертається до мене, зачиняючи за собою двері.

Милий тон його голосу, легка посмішка на обличчі. Примруженим поглядом стежу за тим, як він знімає з плечей парку і вішає її в шафу. Що тут взагалі відбувається? Хто цей чоловік, що як дві краплі схожий і водночас зовсім не такий, як Тітов?

— У тебе температура? — торкаюсь долонею його чола. Начебто не гарячий. — Ти з глузду з’їхав? Що за цирк зараз показуєш? — не стежу за тоном голосу, заводжуся з пів оберту.

Олег кладе свою руку на мені талію та з невеликим натиском штовхає назад. Моє тіло миттєво реагує на несподіваний дотик. Маленькі волоски на шкірі стають дибки. Бути байдужою поруч із цим чоловіком у мене зовсім не виходить. Сині очі гіпнотизують мене.

Без опору вторю рухам Олега, йду спиною у заданому напрямку. Ми разом заходимо до моєї спальні. Не обертаючись, він ногою зачиняє за нами міжкімнатні двері.

— Ти взагалі пам'ятаєш, про що ми вчора розмовляли, Яно? — його рука так і лишається в мене на животі. Уважно дивиться на мене. Спочатку в очі, потім на губи.

Мимоволі ковтаю слину, що звідкись скупчилася в роті. Збираю всю волю в кулак і заплющу очі на пару коротких секунд. Цього вдосталь, аби вийти з гіпнотичного полону та зробити на два кроки назад.

Занадто тісно та некомфортно.

— Звісно, ​​пам'ятаю. Фіктивний шлюб заради сина, переїзд, нове прізвище. Але до чого тут твої ігри? Тимуру всього сім, але він не дурний. Він в курсі, що ми з тобою, м'яко кажучи, не ладнаємо.

Складно сформулювати питання, які зараз є в моїй голові. Все через Олега, що стоїть поруч. Нічого краще, ніж схрестити руки на грудях, я не вигадую.

Треба хоч трохи відгородитися від його енергетики.

— Повторюю ще раз. Для всіх ми щаслива пара, Яно. Всі це значить і Тимур, у тому числі. Згадай слова психолога, про атмосферу в сім'ї й таке інше. Чого ти обурюєшся?

— Тепер я остаточно заплуталася. Ти турбуєшся через сказане якимось там психологом? — Короткий смішок виривається з легень. — Ти ж той, кому начхати з високої гори на думку інших. Чого раптом такі зміни, Олегу?

— Все вірно, мені байдуже до психолога. Але для мене важливо, щоб мій син відчував себе здоровим, і не лише фізично. Тим не радий нашим сваркам, тому ми щосили зображатимемо щастя і любов одне до одного.

— То він так сказав? Він справді страждає через сварки?

— Типу того, — Олег ухиляється від прямої відповіді.

— Що означає «типу того»? Олегу, я теж маю право знати. Я його мама, — наче дитина тупаю в цей момент ногою.

Чому Тітову дістається все те, що було моїм? Тільки моїм.

— Іди й спитай у нього, — киває головою у бік кухні. — Я тобі кажу, що Тимур хоче бачити своїх батьків щасливими та спокійними. Разом.

— А як ти поясниш йому наші однакові прізвища? Без весілля.

— Я щось придумаю.

Закочую очі до стелі. Іншої відповіді я й не чекала.

— Попереджай і мене про свої плани. А то ти вирішуєш все, такий крутий, а я завжди виглядаю дурепою перед усіма, бо нічого не знаю і не розумію.

— Хрінове почуття, еге-ж? Коли не знаєш та не розумієш нічого?

— Олегу, я втомилася просити вибачення в тебе минуле. Поговорімо про все, розставимо всі крапки над «і»? Один раз і назавжди.

— Після переїзду. А зараз пішли їсти піцу.

Цієї ж секунди в спальню вбігає син, кличе нас їсти. Він уже встиг розставити тарілки на столі, дістав серветки. Втомився нас чекати.

На кухню я заходжу останньою, за чоловіками. Моя голова забита роздумами, що робити і як бути далі. Я хочу бачити сина щасливим, але зовсім не уявляю, як з Олегом грати в «кохання».

Нісенітниця якась. Але виходу іншого в мене водночас немає. Ще вчора я погодилася на цю авантюру, взявши до рук новий паспорт.

Моє місце за столом знаходиться поряд з Олегом. Він підсуває ближче гавайську піцу з ананасами, а Тимуру, що сидить навпроти, залишає ту, яка з різними видами сиру та беконом.

1 ... 4 5 6 ... 103
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фіктивний шлюб Генерального, Ірина Романовська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Фіктивний шлюб Генерального, Ірина Романовська"