Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Сєвєродонецьк. Вибратися з пекла, Кері Ейка 📚 - Українською

Читати книгу - "Сєвєродонецьк. Вибратися з пекла, Кері Ейка"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сєвєродонецьк. Вибратися з пекла" автора Кері Ейка. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6
Перейти на сторінку:
28 лютого

28 лютого 2022 року почалося з ранку — усе було спокойно, але воздух у домі був важким, немов натягнутим дротом. Після ночі тиші я все ще не могла повірити, що навколо нас триває війна. 

Уранці ми прокинулися від гулу, який пробігся крізь вікна, і відчули, як земля тремтіла під ногами. Це не був просто звук, це був сигнал, що ще більше наближається небезпека. Всі стояли у дверях, насторожені, обговорюючи, що робити далі. Чи варто йти до підвалу? І чи не варто просто залишити все, взяти тільки найнеобхідніше і виїжджати?

Ранок почався погано — Паша захворів. У нього піднялася температура, з’явився нежить. Як лікувати такого маленького, коли в наявності тільки дитячий парацетамол? Паніка підступала до горла, але я змусила себе діяти.

Зателефонувала педіатру, вона порадила краплі в ніс з антибіотиком, судинозвужувальні, противірусні та сказала: «Краще заздалегідь купити антибіотики». Я записала все на аркуші, бабуся додала свої ліки, а також для дідуся, і вирішила йти в аптеку сама.

Поки я намагалася збити температуру Паші й витягнути слиз аспіратором, в голові пульсувала одна думка: сьогодні йому два місяці. Ми мали б іти на зважування, на щеплення, яке я купила заздалегідь. Але це залишилося в минулому житті. Я не знала, скільки він набрав, чи вистачає йому молока, як він розвивається… Такий жах навіть у кошмарах не уявиш. Але треба тримати себе в руках. Ще трохи — і буде мир. Так здавалося. Всі мріяли про це. Але сльози текли самі.

Я носила свого малюка по кімнаті, співала йому пісеньку і тихо плакала. Руки опускалися від безсилля.

Пройшла година. Бабусі все ще не було. Серце почало стискатися. А раптом щось сталося? А раптом почнуться обстріли?

Через дві години вона нарешті повернулася.

— Не все вдалося купити… — сказала бабуся, ставлячи пакет на стіл. — Краплі з антибіотиком закінчилися. Навіть аналогів немає.

У мене всередині все обірвалося.

— Що ж тепер?! Будемо лікувати тим, що є! — ледве стримувала я розпач.

Але це був тільки початок. Захворіли Маша й мама.

Безвихідь наростала. Відчуття пастки душило зсередини.

— Краще б ми залишилися вдома! — не витримала я. — Не вб’ють ці, так хвороби доб’ють! Він же ще такий маленький! Тут людей стільки, що нема чим дихати! Ми на вулиці не були з 24 лютого! Повітря не бачили! Сонця теж!

— Заспокойся, — м’яко сказала бабуся. — Уже не виправиш. Ми не знаємо, що буде далі…

Я була готова піти додому. Байдуже на все, тільки б бути там, де менше людей.

Але о 12-й годині я була рада, що ми нікуди не пішли. Почався обстріл.

Ми швидко вдяглися й побігли до підвалу. Цього разу було дуже голосно. Земля здригалася, а сирени розривали повітря. В підвалі довелося сидіти довго.

Прилетіло в житлові будинки. Було багато поранених. Про загиблих мовчали.

Пашу довелося годувати прямо в підвалі.

Люди нервували. Хтось пив, хтось плакав. Прибули нові люди — розповіли, що всіх, хто живе біля виїздів з міста, попросили терміново виїхати.

Зв’язку в підвалі майже не було. Тільки ввечері, коли ми осмілилися повернутися в квартиру, я змогла передзвонити чоловіку.

— Я вже в Запоріжжі, — голос у слухавці звучав приглушено, як ніби він сам не вірив своїм словам. — У нас вийшло виїхати. І знаєш… тут звичайне життя. Люди спокійно ходять вулицями, йдуть на роботу, у магазини… А я ніби в пеклі побував.

— А ми сьогодні в підвалі були, — тихо сказала я. — І ще… у мене погана новина. Паша захворів.

Чоловік тяжко зітхнув.

— Ех… Ну що ж ви так… Я скину гроші, купи ліки про запас.

Я посміхнулася гіркою посмішкою.

— У нас картки вже не приймають. Тільки готівка. І ціни кожен ставить які хоче.

— Вам треба виїжджати…

— Добре було б. Тільки як? Я боюся йти містом. Я взагалі боюся виходити на вулицю. Але добре, подумаю про це. Шукай перевізників. А ти забрав нашу кішку?

— Так, вона вже вдома. Від мене не відходить… Дуже скучила.

— І я за тобою скучаю… Коли ми вже будемо разом?

— Скоро.

Я видихнула.

— Я в це вже не вірю… Ладно, давай. Я втомилася. Пізніше наберу.

— Добре. Спокійної ночі. Бережіть себе.

Але яка могла бути спокійна ніч? Я лежала, слухала тишу й боялася. Боялася, що вона знову порушиться вибухами. Боялася, що нам не судилося вибратися.

Поруч тихо сопів Паша. Він хоч і хворий, але заснув, довірливо пригорнувшись до мене.

Тільки він і тримав мене на цьому світі. Тільки його тепло нагадувало, що я ще жива.
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 4 5 6
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сєвєродонецьк. Вибратися з пекла, Кері Ейка», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Сєвєродонецьк. Вибратися з пекла, Кері Ейка» жанру - 💛 Молодіжна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Сєвєродонецьк. Вибратися з пекла, Кері Ейка"