Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Бояриня, Леся Українка 📚 - Українською

Читати книгу - "Бояриня, Леся Українка"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Бояриня" автора Леся Українка. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 12
Перейти на сторінку:
схо­дах у те­рем).

 

Оксана

(іде за нею)

Ой гос­по­ди, які се тут зви­чаї!

Оце але!

 

Сцена швид­ко пе­ре­мі­няється. Те­рем. Крім Оксани і мате­рі, в те­ре­мі ще є Ганна, мо­ло­да дів­чи­на, сест­ра Сте­па­но­ва. Ган­на уб­ра­на як бо­яриш­ня.

 

Мати

(під­хо­дить до ве­ли­кої скри­ні)

Отут, моя ди­ти­но,

твоє бо­ярське вбран­ня. Я прид­ба­ла.

 

Оксана

(греч­но, але без ра­до­щів)

Спасибі, ма­мо.

 

Мати

Хочеш по­ди­ви­тись

або при­мі­ря­ти?

 

Оксана

Хай трош­ки зго­дом.

Щось я вто­ми­ла­ся. Та вже ж ні­ку­ди

сьогод­ні не пі­ду, то ще пос­пію

пе­рев­дяг­ти­ся.

 

Мати

До твоєї во­лі.

Спочинь со­бі. Та й я пі­ду спо­чи­ну,

во­но й го­диться в свя­то.

(Іде в біч­ну кім­на­ту).

 

Ганна

(що до­сі си­ді­ла, лу­за­ючи гар­бу­зо­ве на­сін­ня)

Ой сест­рич­ко,

і на­що ті свя­та пот­ріб­ні в сві­ті?

 

Оксана

Ото спи­та­ла! Що то­бі бог дав?

 

Ганна

Та нуд­но ж, гос­по­ди!

 

Оксана

Сидиш, то й нуд­но.

А ти пі­ди між че­лядь по­гу­ляй.

 

Ганна

Куди ж се я пі­ду? Яка там че­лядь?

 

Оксана

А ти хі­ба то­ва­ри­шок не маєш?

 

Ганна

Товаришок?.. От де­ко­го там знаю

з бо­яри­шень… Та як до їх хо­ди­ти?

Матуся вже не зду­жа­ють, не хо­чуть

зо мною йти… а ти ще не піз­на­лась

тут з ни­ми… з мам­кою са­ма не хо­чу,

во­на та­ка…

 

Оксана

Чого ж те­бе во­ди­ти?

Уже ж ти не ма­ленька. Йди са­ма.

Ще й ве­се­лі­ше бу­де вам без стар­ших.

 

Ганна

Самій не мож­на по Моск­ві хо­ди­ти.

 

Оксана

Хіба хто на­па­де?

 

Ганна

Ні, так, не зви­чай.

 

Оксана

Ну, вже ті зви­чаї отут у вас!

 

Ганна

Та й що ме­ні бо­яриш­ні ті ска­жуть?

Сидять по те­ре­мах, от як і я,

не ба­чать сві­та. Що з їх за ве­се­лість?

 

Оксана

Чого ж ви си­ди­те? Піш­ли б уку­пі

ку­дись на ви­гон або в гай над річ­ку

та зас­пі­ва­ли б. Я, бу­ва­ло, до­ма

го­дин­ки в ха­ті не про­сид­жу свя­том.

 

Ганна

Ба в те­бе до­ма! Там же не Моск­ва.

Такого тут із­ро­ду не чу­ва­ли,-

спі­ва­ти по га­ях!..

 

Оксана

То ти й не знаєш,

як на Вкраїні в нас гу­ляє че­лядь?

 

Ганна

Я ма­ло що Вкраїну пам’ятаю,

а Ванька тут уже й вро­див­ся.

 

Оксана

Ванька?

Чому ж би не Івась?

 

Ганна

Так тут зо­вуть,

то й ми вже звик­ли. Він і сам так звик.

Мене ж ма­ту­ся тільки та Сте­пан

зо­вуть іще Ган­ну­сею.

 

Оксана

А як же

ти ту­та звеш­ся?

 

Ганна

Аннушка.

 

Оксана

Чи ба!

(Немов ух­ва­лю­ючи)

«Ганнушка».

 

Ганна

(поп­рав­ля­ючи)

Ні-бо, «Аннуш­ка», Ок­са­но.

 

Оксана

Не ви­мов­лю. Про­те ж во­но ні­чо­го

і по-мос­ковсько­му, хто доб­ре вміє.

А як по-їхньому Ок­са­на бу­де?

 

Ганна

Аксинья чи Ак­сю­ша.

 

Оксана

Щось не­гар­но.

Оксана мов­би кра­ще. Ти, Ган­ну­сю,

ме­не та­ки Ок­са­ною зо­ви.

 

Ганна

(ла­щиться до Ок­са­ни)

Як хо­чеш, так і зва­ти­му, сест­рич­ко.

Я так те­бе люб­лю! Зра­ді­ла, бо­же,

як брат те­бе з Ук­раїни при­віз!

 

Оксана

Ти ще ме­не, Ган­ну­сенько, не знаєш,

а мо­же, ж я ли­ха…

 

Ганна

Ні, ні, ти доб­ра!

Ти, бач, усе до ме­не: «по­гу­ляй,

за­бав­ся, не си­ди!» А ти б по­чу­ла,

як ін­ші всі бо­яри­ні спи­ня­ють

своїх сес­тер та до­чок. Їй же бо­гу,

ні за по­ріг не ви­пус­тять ні­ко­ли.

(Ще більше ла­щиться)

Оксаночко… рід­не­сенька… я маю

те­бе щось поп­ро­ха­ти…

 

Оксана

Що, сест­рич­ко?

(Ганна мов­чить збен­те­же­на)

Хотіла б, мо­же, що з моїх убо­рів?

Бери, що хо­чеш. Дам то­бі й на­мис­то,

ще й ко­си у дрі­буш­ки зап­ле­ту,

вбе­ру те­бе не­на­че гетьма­нів­ну.

 

Ганна

(смут­но)

Та ні, сього ма­ту­ся не доз­во­лять…

Я не об тім… Я хо­чу поп­ро­ха­ти,

щоб ти… піш­ла зо мною у са­док…

 

Оксана

Ото й всього? Бу­ло про що про­си­ти.

Ходім хоч за­раз.

 

Ганна

Ні, не за­раз, по­тім…

 

Оксана

Коли ти схо­чеш. Що ж там у сад­ку?

 

Ганна

Та, бач… са­мій отам в сад­ку си­ді­ти

ме­ні не мож­на…

 

Оксана

Вже й сього не мож­на?

 

Ганна

А з мам­кою пі­ти - во­на розп­ле­ще

усім про те, чо­го я там сид­жу.

 

Оксана

(смі­ючись)

А ти ж там що, во­ро­жиш?

От хит­ру­ха!

 

Ганна

Та я ні­чо­го… тільки виг­ля­даю,

чи не проїдуть ву­ли­цею ча­сом

царські стрільці. Во­ни над­ве­чір їздять.

 

Оксана

Либонь, царський стрі­лець то­бі уст­ре­лив

ді­во­че сер­денько?

 

Ганна

Та я ж, Ок­са­но,

за­ру­че­на.

 

Оксана

За царсько­го стрільця?

 

Ганна

Авжеж.

 

Оксана

То чом же він до нас не прий­де?

 

Ганна

Хоч би й прий­шов, то я ж хі­ба по­ба­чу?

Я в те­ре­мі, а він там, у світ­ли­ці.

 

Оксана

То вам і ба­чи­тись не мож­на?

 

Ганна

Де ж там!

 

Оксана

Прилюдно - ні, а тілько крадько­ма?

 

Ганна

Ні, як то крадько­ма?

 

Оксана

А ти ж

1 ... 4 5 6 ... 12
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бояриня, Леся Українка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Бояриня, Леся Українка"