Читати книгу - "Сріблясті пухнастики на планеті потворних істот, Антон Олександрович Волошин"

одним проектом довгасті споруди, що мали п’ять ярусів. Як він і очікував усі вони були покинуті. Мало які з їх вікон були закриті твердим прозорим матеріалом, решта зяяли немов втрачені очі. Всередині був повний безлад. Зим обережно пробирався між зламаними предметами інтер’єру, намагаючись не тривожити багаторічні шари пилу і бруду. Серед груди мотлоху він знайшов жахливу фігурку зі світлого синтетичного матеріалу. Фігурка була приблизно його зросту, але вагу мала зовсім невелику. Він узяв її в лапи і роздивився, тримаючи перед собою. Фігурка наганяла на пухнастика навіть більший сум ніж машини на дорозі. Вона мала лише одну нижню кінцівку, на місці іншої був великий отвір, одне з очей теж було відсутнє. Від короткого синтетичного хутра на голові лишилися тільки окремі пасми. Жах! Раптом позаду пролунали гучні голоси:

– От дідько! Ти дивись, який щур!

– Це мутант! Вбий його!!!

– Кинь ляльку, потвора!

Не дослухавши цих незрозумілих висловів Зим вдався до втечі, швидко перебираючи усіма чотирма лапами. Він встиг помітити, що голоси належали двом мерзенно потворним істотам, зростом у декілька разів вищим за нього. Їх тіла були вдягнені в подряпаний одяг, на головах і обличчях росле довге хутро. Вони розповсюджували огидний сморід. Ледве не потрапивши під удар важкого дрючка, який тримала у лапі одна з цих істот, Зим вискочив з приміщення, збіг по сходах і чкурнув геть з цієї жахливої будівлі. Потворні істоти не змогли наздогнати переляканого пухнастика.

Зим довго тікав пустими вулицями, час від часу зустрічаючи інших потворних істот. Дехто з них значно відрізнявся від тих двох, але усі були однаково огидними. А сум, який створював стан цієї місцевості, лише підсилював негативні відчуття від зустрічей з місцевими мешканцями. Зимові потрібна була схованка, де б він міг відпочити і зібратися з думками. Посеред вулиць часто зустрічалися круглі отвори у покритті доріг, біля двох його зростів у діаметрі. Спочатку він хотів стрибнути в один з них, але передумав, адже якщо потворні істоти перекриють йому вихід, тікати буде нікуди. Тому він обрав найгустіші зарості рослин і сховався у них. Після того, як Зим перевів подих і зміг зосередитися, він став відчувати сигнали небезпеки, що створювали інші члени екіпажу. Сигнал від Діна так і не з’явився, виклики від Ліу і Сау майже не змінилися з часу його приземлення. Вони продовжували виникати періодично, до того ж було зрозуміло, що як Ліу, так і Сау майже не змінюють свого місцезнаходження у просторі. Мабуть вони розгубилися так само, як і він у перші хвилини після приземлення, але зустріли потворних істот значно раніше, ніж він. Та найбільше зацікавлення у Зима викликав сигнал від Таї, який щойно з’явився. Було зрозуміло, що джерело цього сигналу рухається на великій швидкості, до того ж стрімко наближається. Втішні висновки Зим зробив одразу ж: Таї живий, він врятував корабель і, відчувши його сигнал про небезпеку, вирушив на допомогу. Треба було знайти таке місце, де б Таї міг одразу його помітити, адже він зараз у безпеці, отже сигналу не випромінює. Зим вискочив на пагорб і озирнувся навколо. Його погляд одразу ж привернула величезна незграбна споруда з сірого матеріалу. Вона виглядала навіть жахливіше, ніж п’ятиярусні житлові будівлі. Створювалося враження, що її будували похапки, без усілякого проекту. З багатьох щілин і конструктивних недоліків, що мала ця споруда, розповсюджувались радіоактивні ізотопи, мабуть вона й була джерелом підвищеного фону навколо. Взагалі, безглуздість існування цієї споруди шокувала Зима, але коли Таї буде тут, він обов’язково її помітить. Треба триматися ближче до неї. Поруч із цією сірою нісенітницею, височіла величезна труба, призначення якої було відомо лише її мерзенним творцям. Але Зим вже достатньо пізнав їх і не сумнівався, що це щось огидне. Так чи інакше, він вирішив здертися на цю трубу, адже вона була найкращим орієнтиром у цій місцевості. Судячи з усього, декілька потворних істот, що патрулювали навколо сірої радіоактивної споруди, охороняли її. Зим доклав немалих зусиль, щоб пройти повз них непоміченим, і почав підйом на трубу. Її поверхня була грубою, мала численні пошкодження, що полегшувало його сходження. Коли Зим успішно потрапив на найвищий майданчик на трубі сигнали від Таї припинилися. Розчаруванню Зима не було меж. Невже потворним істотам вдалося наздогнати його?! Деякий час він стояв вкрай засмучений, дивлячись приреченими очами вдалечінь, у той бік, звідки мав з’явитися катер з Таї. Аж раптом у його очах знову засяяла надія. У небі з’явилися три точки, що стрімко наближувались. Незабаром вони перетворилися на катер пухнастиків і два однотипних невідомих літальних апарати, які судячи з усього його переслідували. Зим почав підстрибувати на своїй платформі і махати лапами, щоб привернути увагу Таї. Коли катер стрімко розвернувся і попрямував точно на трубу стало зрозуміло, що Таї його помітив. З величезним перевантаженням він загальмував поруч із трубою і повис у повітрі, чекаючи, коли Зим на нього вскочить. Місцеві літальні апарати із страшенним гуркотом пролетіли повз, мабуть вони не мали змоги зависати у повітрі.

– Так, я не уявляю, який ти радий мене бачити, – сказав Таї, він передбачив, що скаже Зим коли стрибне в кабіну і випередив його, – але не будемо втрачати часу, оті потворні літальні апарати озброєні до зубів і дуже агресивні, вони декілька разів влучили в катер якимись примітивними снарядами і припинили мене атакувати лише коли ми наблизилися до цієї незграбної споруди, мабуть боялися зашкодити їй. Нам потрібен терміновий ремонт.

– Але ж удвох ми зможемо краще впоратися з керуванням, – запальним голосом викрикнув Зим, – давай-но покажемо цим потворам, як літають пухнастики!

Зим мерщій узявся за роботу з енергетичною установкою і одразу ж активував декілька систем, якими не міг користуватися Таї, коли керував катером самотужки. Тим часом їх переслідувачі розвернулися і відновили гонитву. Але тепер вони вже не мали шансів на успіх. Катер пухнастиків пірнув на критично малу висоту, зробив кілька запаморочливих маневрів між будівлями і у непередбачувану мить чкурнув геть від міста з приголомшливою швидкістю. Літаки теж прискорилися, але не змогли змагатися у швидкості з інопланетним катером, навіть попри пошкодження, які він отримав.

Таї спрямував корабель до своєї бази на острові. Вони із Зимом мусили знову зайнятися ремонтом, адже через пошкодження отримані під час атак місцевих літальних апаратів, двигуни почали втрачати потужність.

Вже досить довгий час Ліу переховувався у порожньому іржавому циліндрі, який мав тільки одну основу. Він вже декілька разів стикався з потворними істотами і кожного разу вони виявляли до