Читати книгу - "Сріблясті пухнастики на планеті потворних істот, Антон Олександрович Волошин"

Час атмосферних польотів сплинув. На них чекала міжгалактична подорож.

– Штурмане, курс додому! – урочистим голосом скомандував Таї.

– Слухаюсь, капітане! – в тон йому відповів Сау.

Катер вертикально злетів у небо, вийшов у космос, розігнався до необхідної швидкості і зник у гіперпросторі.

Тепер, коли корабель знаходився у владі лише фізики надвисоких швидкостей, квантової механіки та неевклідової геометрії, керувати ним було не потрібно, і усі погляди звернулися до Діна.

– Що та потворна істота хотіла з тобою вкоїти? – запитав стурбований Таї, приготувавшись записувати все, що він скаже.

– Вона не потворна, – відповів Дін, який вже встиг привести себе до ладу, – її звати Олеся, і вона двічі врятувала мене.

Погляди, спрямовані на Діна сповнилися здивування, і він продовжив:

– Олеся – дитинча місцевих мешканців – людей, яких ви чомусь називаєте потворними істотами. Вперше вона врятувала мене, коли я без свідомості приземлився у водоймі неподалік від її оселі. Важкий скафандр утягнув мене на дно, регенератор дихальної суміші був пошкоджений, і я б неминуче загинув, якби вона не витягла мене з води. Вона дбала про мене, годувала смачними плодами місцевих рослин, які її батьки вирощують неподалік від свого помешкання. Потім Олеся гралася зі мною, розповідала про свою планету, показувала малюнки і пояснювала що на них зображено. Не думаю, що вона розуміла, що я з іншої планети, але їй дійсно було інтересно зі мною спілкуватися. Я так і не навчився цілком розуміти їх мову, але доброта і любов стирають межі між цивілізаціями. Вибачаюсь, що заставив так довго себе чекати, але у мене геть не було приводів відчути себе у небезпеці. А в тому, що я все ж таки потрапив у халепу я винуватий сам. Я заснув у кошику з людським одягом, Олесина мама не помітила мене і закинула у той жахливий механізм, що пере їх речі. Тут Олеся врятувала мене вдруге. Після цього і прилетіли ви. Олеся дуже засмутилася, вона не хотіла зі мною розлучатися, але зрозуміла, що мені потрібно додому.

По ходу розповіді Діна, Таї розривав свій звіт на все дрібніші і дрібніші шматочки…