Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Громовиця в Порцеляновій Чашці, Olha Alder 📚 - Українською

Читати книгу - "Громовиця в Порцеляновій Чашці, Olha Alder"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Громовиця в Порцеляновій Чашці" автора Olha Alder. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 49 50 51 ... 77
Перейти на сторінку:

— Хочете все кинути?

— Мене вибили з сідла.

— І не вас одну.

— І розбили череп.

— Ви розповідаєте історію свого дитинства чи сиплете метафорами?

— Пф…

Вони замовкли, дивлячись у різні боки. Звинувачення леді Белли висіло важкою хмарою над свідомістю леді Лавінії. Вона не прагнула довести когось до краю і залишити 16-річну дівчину сиротою.

— Мені шкода, що вас так образили, — містер Едвард склав газету, встав і поклав руку на плече леді Лавінії. — З кожним днем ваші сукні стають усе темнішими, а ви казали, що у вас немає чорної.

— У мене справді немає чорної сукні, — Лавінія мляво спробувала струсити його руку, але швидко відмовилася — їй стало тепліше. — Але й радіти останніми днями мені не доводиться.

— Вам дуже личить блакитний і синій, — зробив він комплімент.

— Значить, не носити рожеве? — Настрій леді Лавінії був таким — сприймати все в штики та будувати навколо себе непробивну броню. — Ми втратили свідка. Розслідування в глухому куті. П'ять трупів і один самовільний відхід. Мені починає нав'язливо здаватися, що все це через мене.

— Носіть, що хочете. Як це може бути через вас? Тільки якщо ви не ходите ночами з ножем. Ви знаєте, як бальзамувати людей, знаходите цибулину золотистої лілії, маєте чудові знання з травознавства, зламуєте замки, боїтеся вогнепальної зброї й прекрасно ріжете булочки ножами. Я даремно вам довіряв? — усміхнувся він.

Лавінію пройняв холодок по спині:

— Звідки ви знаєте? Ви стежите за мною? — насупившись, спитала вона.

— О, я забув, що при всьому цьому ви — непробивна дурепа. Чи це маска для прикриття?

— Ви зробили мені комплімент чи образили? — Лавінія схрестила руки на грудях і стиснула зуби.

— То ви заперечуєте, що довели до смерті шістьох людей?

— Я визнаю, що з моєї подачі ви загралися в детектива, — її голос став суворішим. — Проситимете вибачення зараз чи трохи згодом?

Він схилив голову:

— Навіть якщо це ви, я буду вас захищати. Ай! — Його щока запалала червоним.

Лавінія і сама не зрозуміла, як підняла руку. Її долоня відразу набрякла і затремтіла.

— Мені не потрібен захист від того, хто мені не довіряє.

— Мені шкода, пані, — переставши триматися за власну щоку, він схопив руку Лавінії й подув на неї. — Знову без рукавичок…

Її очі стали вологими, а серце — гірким. Невже цей чоловік не може бути трохи одноріднішим?

— Чому ви мене підозрюєте? — тремтячим голосом запитала Лавінія. — Чому я..?

— Я вас не підозрюю, — Едвард тримав її долоню у своїй руці. — Я ніколи вас не підозрював. Просто мені прийшла думка, що ви — найзагадковіша особа на цьому кораблі. У вас стільки навичок і сили волі, дещо мстиве ставлення до чоловіків, і я досі живий поруч із вами, — він ледь помітно усміхнувся краєчком губ. — Це навело мене на думку, що ви мною дорожите.

Лавінія прикрила рота вільною рукою. Її вологі очі блиснули.

— Навіщо ви мене чаруєте?

— Тому, що, — повільно вимовив він, торкаючись губами її кісточок пальців, — ви цього варті.

— Вартую вас?

Едвард завмер, відпустив її руку і розпрямився:

— Чому ви така холодна?!

— Леді Фейрфекс, — їхню бесіду перервала леді Саманта Брудберк, яка наблизилася. — Як можна бути такою змією, що згорнулася на грудях у зовсім юної леді? — уїдливо спитала вона, підходячи зовсім близько, ледь не торкаючись крючкуватим носом леді Лавінії.

— Про що ви говорите? — Едвард став між ними, виставивши руку, захищаючи простір Лавінії від втручання негативної енергії.

— Про крадіжку.

— Про що? — Лавінія зібрала брови хаткою. — У мене немає потреби в чомусь чужому.

— Тоді чому леді Белла стверджує, що ви вкрали браслет із діамантів?

— Що каже леді Белла? — Лавінія зблідла, кинувши стурбований погляд на Едварда.

— Браслет, який вона одягла сьогодні вранці, ніхто не помітив, окрім вас, коли вона закочувала рукав сукні. Саме цей браслет зник.

— Немає жодних доказів, що його вкрала леді Фейрфекс, окрім припущень леді Масташ, — Едвард чітко промовив кожне слово.

— Так, захищайте злодійку й далі. Ваша репутація і без того заплямована, пане журналісте, — леді Брудберк повільно моргала. — І леді Стоун також втратила до вас своє прихильне ставлення.

— О, повірте, леді Роза — це останнє, що нас зараз хвилює, — процідила Лавінія. — Мене підставили, пані. Хтось переводить увагу на мене і відводить від вбивці! Чи слід нам турбуватися, що з'явиться новий труп? — Лавінія вхопилася за руку Едварда, як за поруччя, і пильно дивилася на обличчя леді Саманти.

— Краще турбуйтеся про себе, поки не змиєте з себе прізвисько корабельного щура.

1 ... 49 50 51 ... 77
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Громовиця в Порцеляновій Чашці, Olha Alder», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Громовиця в Порцеляновій Чашці, Olha Alder"