Читати книгу - "Троянди, Мері Горн"

- Відчуваю себе поштовим пунктом.

- Вибач, - сказала я на її слова.

Дівчина допомагала мені, і я навіть не могла підібрати слів наскільки їй вдячна. Дівчина штовхнула мене у плече.

- Ти чого? Я ж пожартувала.

Я простягнула їй букет і дівчина посміхнулася і підморгнула мені.

- Ох, я приймаю твою пропозицію на одруження.

Я не стримала сміху. Вона знову була веселою а не як у лікарні.

- Він хоча б їх не викидує? - спитала я.

Дівчина важко видихнула.

- Перший він хотів викинути, але я сказала що заберу його собі і чисто випадково залишила його в нього у палаті. На диво він або не зміг фізично його викинути або ж все ж змилувався. Але записку прочитав і мені здається навіть посміхнувся, - дівчина посміхнулася а я з полегшенням видихнула.

- Ти потрібна йому, - додала Кеті, - І він розуміє це але не хоче нічого з цим робити. Він змусив лікаря його виписати і вдає що все жах як чудово і що йому взагалі не боляче але ж я все і так розумію. Йому зарано робити те, що він творить. Сподіваюся хоча б ти його втихомириш. Він хоче на роботу завтра їхати!

Кеті відверто обурювалася а в мене це викликало посмішку. Стандартний Артем.

- Я постараюся до обіду зробити все що в мене є з роботи і приїхати. Сподіваюся він тепер не прожене…

- Хай спробує, - Кеті сказала це з такою інтонацією що мені страшно стало, - Якщо щось то я чудово виступлю на твоїй стороні. А зараз вибачай, але мені треба іти до боркутуна року, бо я сказала що по пошту іду.

Я кивнула головою. Ми обійнялися і дівчина помахавши рукою пішла а я сіла на автобус котрий приїхав і відправилася на роботу.

В передчуті зустрічі я не могла зосередитися, думки плуталися, цифри не сходилися, навколо постійно щось відбувалося, Настя хвилювалася за свого боса і діставала мене. Я спочатку була і не проти але зараз коли вона почала говорити про якісь там сто і один ризик для життя, і піднялася і глянувши на годинник сказала що іду на обід. Попередньо я подзвонила татові, тому вийшовши з під офісу і побачивши Мишка з букетом я не здивувалася але присвиснула і вирішила пожартувати.

- Та ви що, не знаєте хто тут джентльмена загубив? Бо я вкраду, - брат підняв свої брови і коли і підійшла приставив руку до мого чола.

- Я розумію що від такої температури мозок плавиться але щоб настільки. Твої квіти зараз зівянуть.

Я забрала у нього букет троянд різних кольорів. Було дивно дізнатися що до списку вподобаних квітів Артема входять троянди. 

- Дякую що привіз.

Брат посміхнувся.

- На здоровя. А іще на удачу. Коротче я поїхав додому бо зараз справлюся, а ти на сонці не стій довго бо так само розплавишся.

Брат пішов а я похитала головою. Веселун. Хоча я і розуміла що поза вчора він ходив за мною і розказував анекдоти тільки для того щоб підняти мені настрій. І я була не аби як сильно вдячна йому за це.

Автобус приїхав швидко, я приїхала швидко, я швидко дійшла до ліфту, і я так само швидко піднялася на потрібний поверх. Все було швидко до цього моменту. Стоячи під вхідними дверима я не могла потягнутися до дзвінка. Серце шалено калатало, температура піднялася. Волосся, котре я зав’язала у високу гульку щоб було не так жарко все одно додавало температури. А можливо це все моє хвилювання. Я не була впевнена. Нарешті рука потягнулася до дзвінка і я почала молитися щоб Кеті в цей момент не було вдома і ніхто не відчинив. Але на диво двері відчинилися швидше ніж мелодія в квартирі дограла до кінця. Дівчина широко посміхнулася мені.

- Ну нарешті, я думала ти вже і не прийдеш. Заходи.

Я пройшла в середину і почала мнутися на місці. Дівчина склала руки в боки і глянула на мене.

- Мені страшно, - сказала я як відповідь на її німе запитання.

- Ти його справді любиш?

- Так, я його дуже сильно люблю, але…

- Без але. Заходи.

Зайшовши я хотіла вдарити себе по голові. Я забула що в його квартирі фактично не було стін. Артем сидів на ліжку і щось друкував у своєму телефоні. Я перескакувала з ноги на ногу. Те, що біля нього був букет котрий я принесла вранці змусив мене трішки порадіти, хоча можливо його і поставила туди Кеті.

- Я вийду за продуктами, - голосно сказала Кеті після чого пройшла повз мене і почувши як закриваються двері я наче вийшла з-під чарів.

- Привіт, - сказала голосно я а тоді подумала що це занадто голосно, - Як ти?

Артем нарешті глянув на мене. Я важко проковтнула.

- Що ти тут робиш? - спитав хлопець примруживши очі.

Його погляд знову повернувся до телефону де він щось старанно печатав. Не вірю що пальці по клавіатурі можуть бігати з такою швидкість. Я не стрималася і підійшла більше.

- Артем, я… Я знаю що в лікарні ти вже все сказав але вислухай мене будь ласка…

- В мене є інша, - сказав він дивлячись на мене я часто покліпала.

Що вибачте?

- Це ти зараз їй так старанно друкуєш повідомлення? - спитала я.

- Так, саме їй. Знаєш, вона така мила. Можливо візьму її замість тебе на роботу. Доречі, ти речі останні два дні ходиш забирати? Щось надто багато речей враховуючи що ти нічого туди і не приносила бо мріяла звільнитися.

Я не стрималася і неочікувано для самої себе висмикнула телефон з рук хлопця і глянула на екран. Я не стримала сміху.

- Що? Тепер ще й смішно з мене? - спитав Артем.

Я похитала головою і поставила телефон на тумбу неподалік а сама сіла біля нього.

- Твоя дівчина - це Ютуб стрічка?

Артем прикусив губу і розвернувся а тоді глянув на мене і посміхнувся.

- Хоч сказати що я ідіот?

Я заперечливо похитала головою.

- Це я ідіотка. Тоді на яхті я… я не розуміла власних емоцій і того що ти для мене не просто друг. Знаєш, коли я прочитала той лист і факт що ти хочеш наче знову вирішити за мене мене просто розізлив. Я розумію що саме мої слова тебе наштовхнули на це, і я хочу вибачитися. Я повна дурепа що не розуміла, як сильно ти для мене дороги. Ці постріли і ти в лікарні коли я вперше зрозуміла що можу більше ніколи тебе не побачити…я в цей момент зрозуміла що ти дорожчий мені за все. Я люблю тебе більше ніж свої квіти чи себе. Бо я не люблю, я кохаю тебе. І мені жахливо прикро що я не сказала це тобі одразу. І чесно, - я зупинила його рукою коли він хотів сказати мені щось, - Це точно не жалість як ти казав. Я справді, дуже сильно кохаю тебе. І я не готова зараз втратити тебе через власний ідіотизм. Знаю, що я зробила тобі шалено боляче сказавши минулого разу що ми…не більше ніж друзі. І я старатимусь зробити все щоб це виправити, бо ти для мене дорога людина. Ти мій, щоб ти зараз не сказав і не зробив…