Читати книгу - "Замок у хмарах, Керстін Гір"

Що ж стосувалося занять із дітьми, то тут у мене й Каролін (яка, дякувати Богу, змогла добратись, прямуючи за снігоочисною машиною. І саме вчасно, щоб якраз забрати маленьку Дашу з рук її турботливого тата) вже не вистачало фантазії.　

Ми вже стільки всього намайстрували, що можна було заповнити цілий спортзал. Показали написану нами лялькову виставу сімнадцятьом уважним м’яким іграшкам і пройшлися по всіх дитячих іграх, які знала Каролін, починаючи від «Збий бляшанку» і «Я бачу те, чого не бачиш ти» й аж до «Жабок».　

Та найбільше дітям потрібен був рух і можливість змінити обстановку. Тому я і вмовила Каролін дозволити нам погратися в хованки не тільки в дитячій кімнаті, а й у коридорі. Проте з суворими обмеженнями, а саме — заборонено ховатися в інших кімнатах, а також у ліфтах, не покидати четвертий поверх та нікому не заважати, ані гостям, ані працівникам готелю.　

Діти виявились навдивовижу креативними у виборі схованок. Ми з Емі лише трішки допомогли Фії, бо вона думала, що стає невидимою, як тільки заплющує очі. А от маленька Даша довела, що була досвідченим гравцем у хованки, а її червона трикотажна сукеночка з рюшами від Dior виявилась на диво вдалою. Кольором вона зливалася з оксамитовими портьєрами, тому Даша радо ховалася за ними і тихо, як мишка, задоволено чекала, поки її знайдуть.　

Діти залазили під столи, впихалися поміж фортепіано й полицею, залазили в скрині для іграшок або лягали пластом на вбудовані полички.　

Ґрейсі зуміла якось скластися у візочок для ляльок, одягнути ляльковий мереживний чепчик та ще й вкритися покривалом, завдяки чому посіла друге місце в конкурсі на найоригінальнішу схованку. Перше місце, ясно, що дісталося Дону: в коридорі йому вдалося непомітно шмигнути в мішок із білизною на візку Мозер-Анні. І ми б його ніколи, мабуть, не знайшли, якби він не почав хіхікати.　

Віктор Єгоров, який час від часу до нас заглядав, неабияк дивувався, як радісно його донечка гралася з іншими дітьми.　

Під час обіду в нас усе було під контролем. Якщо не враховувати те, що Еліас, як і завжди, перекинув повну склянку лимонаду, а Дон поклав на голову Ґрейсі фрикадельку, діти були незрівнянно спокійніші за дорослих. Дорослі ж своїми особливими бажаннями не давали спокою ані Бену, ані мсьє Роше, ані кухні внизу.　

Але після обіду почалася вервечка нещасть. Спочатку Фія вдарилася голівкою об кут столу і захотіла до своєї мами. Хоч ми і дмухали, а Каролін навіть вичаклувала просто з повітря кольоровий пластир із зображенням поні, та це мало допомогло. А з носа в неї текло ще гірше, ніж завжди, тому Емі запропонувала якомога швидше завести її в Фаберже-люкс на другий поверх.　

Даша захотіла неодмінно супроводжувати свою нову подружку, тож її довелося взяти з собою. А Ґрейсі приєдналася, бо їй і так потрібно було в туалет. Тоді й Дон заявив, що піде з нами, адже Фія — надзвичайно цікавий піддослідний об’єкт для його давно покинутого дослідження «П’ятдесят видів шмарклів».　

А що сталося потім, я довідалася з розповідей Емі, правдивість яких я взагалі не ставила під сумнів. Спочатку вони вп’ятьох, як і планувалося, спустилися вниз до Фаберже-люксу, але там нікого не було. Тож Емі здогадалася піти до мсьє Роше вниз, у фойє, і все розпитати. А мсьє Роше знав, що мама Фії зараз у пана Гефельфінґера на масажі спини та шиї. На цьому місці Емі вже зрозуміла, що доправити Фію мамі буде не так просто. Та переконати дівчинку було неможливо, бо вона хотіла до мами, і то зараз же. Тому Емі не залишалося нічого іншого, як спуститися у відпочинковий комплекс. На її місці я б, напевно, зробила те саме. Оскільки вона знала, що пан Гефельфінґер не терпить дітей, то наказала Ґрейсі, Дону й Даші залишатися під дверима з відлякувальною табличкою, поки вона відведе Фію до мами. Вона затрималася довше, ніж передбачалося, бо протягом дня пану Гефельфінґеру допомагала косметолог. Її завданням, окрім проведення косметичних процедур, було пильно й люто охороняти вхід до масажного кабінету. На додачу вона ще й погано говорила англійською.　

Емі казала, їй довелося застосовувати всі свої дипломатичні таланти, аби переконати цього Цербера, що краще для всіх буде віднести ось це створіння, що тихенько хлюпає носиком, до мами в масажну кімнату. Врешті-решт під обуреним поглядом пана Гефельфінґера вона віддала Фію мамі, й та одразу ж повеселіла. До цього моменту Емі була дуже задоволена собою. Та це швидко змінилося, як тільки вона вийшла за двері й побачила, що дітей там нема.　

Вона ходила, гукала їх, обшукала коридор між відпочинковим комплексом і ліфтами, та діти наче крізь землю провалилися. Ми з Каролін тут, у дитячій кімнаті, задавалися, звичайно, питанням, де ж вони всі так довго тиняються. Та щойно тоді, коли прийшла Емі й поцікавилась, чи ті троє не повертались, ми почали по-справжньому хвилюватись. Не те щоб сильно, лише трішечки. В основному через те, що будь-якої миті міг зазирнути Дашин тато поцікавитися, як вона тут. Сама думка про необхідність сказати йому, що ми, власне, не знаємо, де зараз його донечка, була неприємною.　

— Швидше за все, Дон водить їх десь по готелю, — сказала я і з тривогою подумала про його поганий настрій перед тим.　

Що, коли за цей час він придумав щось веселіше за бомбу-смердючку?　

— Він точно хотів би похвалитися перед Дашею, наприклад, своїми зв’язками на кухні. Хтось там завжди дає йому морозиво.　

— Я впевнена, вони повернуться будь-якої миті, — сказала Каролін. — Але, можливо, вам слід ще раз піти пошукати їх. А я тим часом залишуся тут, з іншими дітьми, щоби ще й ці не загубилися. — Вона засміялася, та вже не так невимушено, як зазвичай.　

Емі і я ще не вийшли за двері, як надійшла Ґрейсі. — Ось бачите, — полегшено сказала Каролін.　

Проте підстав радіти не було, бо Ґрейсі прийшла сама. І була дуже здивована, що Дон і Даша ще не повернулися. Востаннє Ґрейсі бачила їх унизу в підвалі. Їм набридло чекати Емі, тож вони вирішили повертатися нагору без неї. Якраз тоді з відпочинкового комплексу йшли також Елла і Ґретхен разом із Трістаном, Ейденом і Клаусом. Ґрейсі вирішила трішки пошпигувати за ними і пішла слідом, сходами нагору. А Дон і Даша зайшли у ліфт. Ґрейсі якийсь час ще стежила за Еллою і Ґретхен, як ті грали в дартс у більярдній, а тоді забігла в туалет