Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький 📚 - Українською

Читати книгу - "Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький"

385
0
10.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)" автора Степан Ріпецький. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 49 50 51 ... 142
Перейти на сторінку:
завзятого нічного бою виперли москалів за Гнилу Липу. Звідси рушили через Медуху і Пановичі на Золоту Липу. Недалеко Завалова оба курені затримались до кінця серпня. Перший місяць свого постою над Золотою Липою перебули УСС в запасі бригад, розтаборившись досить вигідно в лісі, в землянках, по колибах і під шатрами. Створився дуже оригінальний стрілецький табір. Спокій на фронті дав можливість відпочинку. Зараз ожило духово-культурне життя, читання часописів і книжок, дискусії і гутірки, співи, списування воєнних переживань. Скликували загальні стрілецькі збори-віча. Особлива творча і організаційна ініціятива проявилась в підготовці видавання стрілецького ідеологічного журналу, що мав добре поставлену фінансову базу в т. зв. «стрілецькому фонді», який вже кілька місяців систематично складало Стрілецтво. Душею стрілецького фонду та гуртка, що підготовляв появу журналу – був чот. Іван Балюк. Загально панував бадьорий настрій, особливо, після звільнення Львова. Всі жили надією на скорий похід вперед до Збруча і на вимріяну Україну…

В тому ж часі в організації УССтрілецтва настала деяка зміна на краще. На основі розпорядку Начальної Команди з дня 9 серпня, злучено обидва дотепер самостійні курені, та створено «І-ий полк Українських Січових Стрільців», як одноцілу бойову одиницю. Командантом полку призначено дотеперішнього команданта І куреня отамана Гриця Коссака. Це піднесло також престиж Стрілецтва. Дня 22 серпня був виданий перший полковий наказ. Але ця зміна не виправдада зв'язаних з нею надій про поширення організації УСС до одної бршади, бо, не зважаючи на енергійні старання президії ЗУРади та УБУправи, вони не змогли добитися в австрійської військової влади аж до разпаду Австрії згоди і дозволу навіть на організацію третього куреня. Були обіцянки про поширення УСС, але їх ніколи влада не дотримувала. Польський легіон в тому ж часі творив три повні полки піхоти, крім частин кавалерії і артилерії.

В половині серпня перейшов полк УСС на становище до Завалова та біля Маркової. Почались нові затяжні бої, що тривали приблизно до половини листопада. На відтинку полку УСС, перед Заваловом і Марковою збудували москалі три ряди окопів із сильними дротяними загородами.

Дня 27 серпня розпочався на всьому фронті загальний наступ військ Центральних Держав. Під охороною сильного артилерійського вогню, ІІ-ий курінь перейшов Золоту Липу. Перший випад виконав чот. І.Балюк з своєю чотою на осередок московських укріплень, вдерся в перші становища і пігнав зі своїми стрільцями до дальших становищ на горі. Тут він і згинув, саме в хвилині, коли добиравсь до останніх ворожих позицій. УСС опанували всі ворожі становища та відбили три сильні протинаступи.

У зв'язку з геройською смертю І.Балюка, годиться завважити, що більшість складу його чоти творили молоді гуцули. Це ті діти Гуцульщини, з-під Чорногори і з-над Черемошу, що слідами славного січового руху, який так буйно розвинувся там до війни, в багатьох сотнях вийшли з своїх гір воювати за Україну. Виховані серед стрімких гір, диких зворів і рвучких річок, зжиті з природою, очайдушні і сміливі в стрічі з ворогом – були добрими вояками-стрільцями, вірними товаришами та відважними в боях.[91]

Їх цікавий говір та простота й щирість дітей природи – це оригінальні признаки їх духовости. Тому згадуючи на цьому місці про гуцулів УСС-ів (належало б написати: Усусусів, бо це від них пішла ця вимова літер: УСС), яких багато було в чоті І.Балюка та які полягли з ним під Заваловом, ми позволимо собі передати розповідь свідка смерти І.Балюка – гуцула УСС із Косівщини Д.Копельчука, яку він щиро і простими словами подав для історії своїм гуцульським говором:

«Ми перейшли воду під Заваловом. Небощика пана читари Балюка поставили з нами на лівім крилі нашого куреня; а було нас з паном Балюком всього пєтнацит. Поклали си ми тай лежимо. Аж ту приходит до нас пан сотник Вітовський та каже, що тра піти протяти дротє під московськими декунками і питає, хто піде на охотника. Я си зголосив, бо я в такім трафунку ніколи не є страховитий. Зголосив си тай пішов; а у москалів була під самими дротами «фельдваха».[92] За окопами був ліс і там стояли два машинові кріси. Я підсунув си з боку від «фельдвахи» і почав тяти дротє. На мене дуже сипали москалі, та не трафлєли. Я перетяв той дріт в трох місцях, аж виджу, московска «фельдваха» зачьила тікати. То май наші підсунули си вже ближче. Я штрик за ними до їх декунків, а вони тоді акурат вже кінчили віходити зі свого рова і на яких сто підисєт кроків позаду стали роспускати свою розстрільну. Як я то увигів, том си взад до своїх подав, аби замелдувати пану читарови то, що вигів. Пан читар підсунули си вже з хлопцєми на пєтнацит кроків до дротє. Як я вповів, що і як, пан читар розпустив дужче розстрільну, бо вона була досить густа і мало заступала собов місцє. Та не багато могли ми помочи, бо нас було іно пєтнацит, а москалів, як тої соломи. Але ми всі були стара война, то пан читар не вагували си з нами кричьити гура. Хлопці зірвали си з землі і штрикли бігом бічи; а так си заїли, що на бігу стрілєли. Так пересадили ми московский окоп і гнали далі.

Москалі страх сипали вогнем. Мині і до нині ще дивно, що я там не впав. Я не вигів нічо коло себе іно так, гейби хмара мене впеленала так, як то чьисом у нас в горах трафлєє си. Аж чую, як хтос коло мене дуже загвавтував. Я кинув там оком, а пан читар закрутили си на місци і впали. Я прискочив до них, а вони злебегіли: «Йой, я страшно ранений!» То я їх підоймив і став плащ стігати, бо показували, що їх на правій груди вцілили. Як я іно плащ розчіпив, набігли дві кулці, – не можу знати, чи з ручного кріса, чи з машинового, – й ударили небощика в живіт просто під серце. Небощик навіть не йойкнули; пішла їм кров носом і ротом і понебощіли. Як

1 ... 49 50 51 ... 142
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький» жанру - 💛 Публіцистика / 💙 Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький"