Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Неможливий романс, Мартіна Зоріна 📚 - Українською

Читати книгу - "Неможливий романс, Мартіна Зоріна"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Неможливий романс" автора Мартіна Зоріна. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 49 50 51 ... 88
Перейти на сторінку:

— Але ж...

Не знаю, що Кіра збиралася мені сказати та слухати я не стала. Не хотілося ще більше накрутити себе та остаточно занепасти духом перед важливою зустріччю.

***

Скільки б я не намагалася заспокоїти себе, та в мене нічого не виходило. Руки тремтіли, а серце нестримно билося в грудях. Кожен мій крок на зустріч до автомобіля Ярослава видавався стрибком у прірву. Я падала вниз стрімголов, без жодного засобу безпеки за спиною та хоча б мінімального шансу на порятунок. І його погляд чорних бездонних очей лише упевнював мене в особистому провалі та фатальності ситуації.

З першого дня зустрічі з цим чоловіком, я відчувала потужний потяг до нього на фізичному рівні й щодуху намагалася прогнати ці нав’язливі та безглузді думки. А вони все роїлися в голові, жалили та задурманювали мій розум. Та найгірше було вночі, коли запалений шаленими фантазіями мозок малював спекотні картинки наших потенційних зустрічей. Я прокидалася сама не своя й потім ще довго не могла заснути, силкуючись якнайшвидше вирішити проблему у своїй голові й продовжити жити як раніше.

Однак, як раніше не виходило. Мене переслідував погляд Ярослава, його голос та запах парфумів. А ще та ніжність з якою він дивився на мене в нашу останню зустріч. Чомусь я ніяк не могла забути ту мить в ресторані й безкінечно прокручувала її, воскрешаючи в думках свої відчуття.

Моє божевілля доходило до абсурду, змушуючи хвилюватися за власну адекватність. Адже, які б не були у нас з Владом проблеми, непорозуміння та сварки, ми з ним сім'я. І я не мала ніякого права думати про іншого чоловіка в тому аспекті, в якому я бачила його щоночі у своїх снах. Це видавалась мені справжнісінькою зрадою. А бути зрадницею, я не бажала.

— Дякую, що погодилась зустрітися в неформальній атмосфері, — заледве я підійшла до авто, провив Ярослав.

Він був вдягнутий доволі дивно, враховуючи наші попередні зустрічі, та досить стильно й привабливо, як на мій смак. На ньому були вдягнуті темно-синього кольору джинси, чорна футболка та джинсова куртка.

— Без проблем, — мовила я, дозволяючи йому відкрити для мене дверцята та застебнути пас безпеки, після того, як я вмостилася на сидінні.

Він нахилився нижче, настільки близько, що я ошаліла від цього й інстинктивно прикрила очі. Я насолоджувалась ароматом його парфум впереміш з запахом шампуню та ледь не простогнала від розчарування, коли Ярослав відсторонився й закрив двері. Звук удару металу о метал привів мене до тями. Я випрямилась й склавши руки на колінах, зробила глибокий вдих. Нащо я підписалась?

— То, якого типу катастрофа трапилася у тебе? — запитала я, тільки-но автомобіль рушив з місця й в салоні авто запанувала тиша.

— Повір, світового, — Ярослав взяв з панелі окуляри та одягнув їй, — Та якщо серйозно, то у матері ювілей за кілька днів, а я забув купити подарунок.

— Розумію. День народження матері дуже важливе свято.

Якось сумно стало на душі і я відвела погляд у бік.

Моєї любої матусі давно не має серед живих, та я щороку ходжу на могилку у її свято. Я приношу її улюблені квіти й годинами розмовляю із нею. Вона чи не єдина, хто любив мене просто так й розумів з пів слова. З нею, моє життя було схоже на казку, не те, що тепер.

— А я безсоромний завжди забуваю, а потім отримую на горіхи від молодшого брата. Йому доводиться думати про подарунок й від мене. Добре, що чортяка готується заздалегідь. Та от цього року він мене обламав і відмовився допомогати, адже минулоріч я зарікався, що не забуду.

— І забув...?

— Так, забув. Не спеціально, звичайно ж. Просто зараз багато справ на фірмі, ще й нові проєкти.

— Але ж час ще є?

— Так-так, офіційне свято у неділю, а день народження після завтра. Саме тому, ти тут.

Я повернула голову й зиркнула на Ярослава.

— Допоможеш мені вибрати подарунок.

— Я? — У мене очі полізли на лоба, — Але ж я не знаю, що подобається твоїй матері.

Мені було б приємно, безперечно, допомогти. Але вирішувати щось й вибирати річ для незнайомої людини, та ще й такої важливої у житті Яра, я б не наважилась.

— Я знаю, що їй не подобається, — мовив Яр, усміхаючись, — Будемо відштовхуватись від цього. До того ж жіночий погляд завжди краще ніж чоловічий у виборі подарунки для іншої жінки.

— Логічно, — погодилась я, розуміючи, що вибору у мене немає, — Спробую допомогти, покладаючись на нашу, — я усміхнулася, — жіночу інтуїцію.

— От і чудово.

Автомобіль Ярослава в’їхав на парковку величезного торгового центру.

 

 

 

 

1 ... 49 50 51 ... 88
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Неможливий романс, Мартіна Зоріна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Неможливий романс, Мартіна Зоріна"