Читати книгу - "Письменник, Руслан Баркалов"

Ален обняла Роана і ніжно поцілувала. Він всидливо сіпнувся. Така сором’язливість не до лиця чоловікові його віку і статусу. Однак, Роан був таким. Він не зразу міг оволодіти ситуацією аби взяти справу в свої руки.

Він ніжно торкнувся її руки, провів пальцями по ній, піднімаючись від кінчиків пальців аж до самого плеча. Потім він так само ніжно притиснув до себе але тепер уже будучи більш спокійним, поцілував її в губи. Це був найсуттєвіший поцілунок в його житті. Найласкавіший. Найсолодший. Він торкався пальцями її тіла, відчуваючи під ними щось набагато більше аніж просто саме тіло – він наче торкався її душі.

Дівчина на мить, наче завмерла, приймаючи його цілунок. Але дуже скоро вона наче розлючена левиця, почала вимагати продовження. Вона сіла йому на коліна і обнявши Роана руками за шию, позволяла йому осипати поцілунками всю шию, опускаючись все далі.

В той вечір вони горіли наче два факели,. Вони горіли яскраво, наче дві зірки на небосхилі, розпалюючи свою пристрасть все сильніше і сильніше. Котра і без того що раз то все більше переходила у дику тваринну похіть тіл.

Роан більше не міг ні про що думати. О, як він хотів цього. Як довго він чекав моменту, коли зможе повністю віддатися тому, що змусить його забутися, відкинути всі думки, всі попередні переживання, всі свої страхи, все минуле.

І чим більше вони входили в зону насолоди, тим більше він погружався в якийсь не відомий йому до цього часу транс. Це було казково. Роан відчував в своїх руках тіло дівчини, її молодість, її фігуру. Воно п’янило його все сильніше і сильніше. Ось воно – те, що було скрите від нього багато років. Те, що у нього ніколи не було з дружиною. Зрештою, з благовірною, у нього взагалі ніколи нічого не було. Окрім сварок, звичайно.