Читати книгу - "Діти капітана Гранта, Жуль Верн"

- Я переконаний у цьому! - палко відповів географ.

- Далебі, Паганелю,- мовив Гленарван,- така заява в устах секретаря Географічного товариства вельми мене дивує.

- Чому ж це? - спитав Паганель, дошкульно дійнятий цими словами.

- А тому, що коли погодитись з вами, то одночасно слід визнати й те, що в Австралії є індіанці, а там їх досі ніхто й у вічі не бачив.

Цей довід анітрохи не збентежив Паганеля. Він, певне, чекав його, бо тільки посміхнувся.

- Дорогий Гленарване,- мовив він,- не поспішайте святкувати перемогу; зараз я, як то кажуть, «розіб’ю вас до ноги», і ви побачите, що ніколи ще Англія не зазнавала такої нищівної поразки! Хай це буде віддяка за невдачі Франції під Крессі й Азінкуром! 48

- Згода. Бийте мене, Паганелю!

- То слухайте! В документі й згадки немає про індіанців, так само як і про Патагонію! Уривок слова indi... означає не indiens - індіанці, a indigenes - тубільці! А ви ж, напевне, припускаєте, що в Австралії живуть тубільці?

Гленарван пильно глянув на вченого.

- Здорово, Паганелю! - похвалив майор.

- Пристаєте тепер на моє тлумачення, мій дорогий Гленарване?

- Так,- відповів Гленарван,- коли ви доведете мені, що уривок слова gonie «гонія» не стосується назви країни, де живуть патагонці!

- Звичайно, ні! - вигукнув Паганель.- Тут ідеться не про Патагонію! Беріть яке хочете слово, окрім цього.

- То яке ж бо слово?

- Космогонія, теогонія, агонія...

- Агонія! - підхопив майор.

- То байдужісінько,- мовив Паганель,- це слово не має жодної ваги, і я навіть не буду дошукуватися, що воно може означати. Але, безперечно, слово austral вказує на Австралію. Та мені з самого початку задурили голову, і я знехтував цим, таким очевидним, поясненням. Якби я сам знайшов документ, якби мене не збили з пантелику, я тільки так би його й зрозумів!

Паганелеві слова цього разу були зустрінуті вигуками «слава!», вітаннями, поздоровленнями. Остін, матроси, майор і надто Роберт, щасливий знову осягти втрачену надію, нагородили шановного вченого оплесками. Гленарванові залишалося тільки погодитись з географом, і він виголосив, що ладен скласти зброю.

- Останнє питання, дорогий Паганелю,- і тоді я схиляюся перед вашою проникливістю.

- Кажіть, Гленарване.

- В який спосіб ви пов’язали слова, котрим надали нового тлумачення, і як тепер треба читати документ?

- Дуже просто. Ось він.

Паганель витяг дорогоцінний папір, котрий вій ретельно студіював кілька днів.

Поки географ збирався з думками, стояла глибока тиша. Нарешті, ведучи пальцем по уриваних рядках, підкреслюючи окремі слова, Паганель впевнено почав читати:

- «7 червня 1862 року трищоглове судно «Британія» з порту Глазго, затонуло…» Тут можна додати, коли хочете, «по двох днях, по трьох днях» або «після тривалої агонії» - однаково, це не має жодного значення... «біля берегів Австралії. Прямуючи до берега, двоє матросів і капітан Грант спробують дістатися» або «дісталися до континенту, де вони потраплять» або «потрапили в полон до жорстоких тубільців. Цей документ кинуто…» і таке інше, і таке інше. Тепер ясно?

- Ясно,- відповів Гленарван,- коли слово «континент» можна застосувати до Австралії, котра являє собою тільки великий острів.

- Хай вас це не бентежить, дорогий Гленарване, найвідоміші географи світу пристають на те, щоб цей острів називати «Австралійський континент».

- Коли так, то мені залишається тільки одно сказати вам, мої друзі: до Австралії! - вигукнув Гленарван.

- До Австралії! - підхопили всі враз.

- Чи ж знаєте ви, Паганелю,- додав Гленар,- що вас послало на «Дункан» само провидіння?

- Хай так,- відказав Паганель.- Покладемо собі, що це провидіння - та й годі!

На цьому закінчилася розмова, котра спричинилася до таких важливих наслідків у майбутньому. Вона цілковито змінила настрій мандрівників. Начебто вони знову віднайшли ту нитку, яка була їм за дороговказ у лабіринті, де, здавалось, остаточно сплутались всі стежки. Над руїнами їхніх ущент розбитих замірів знову засяла надія. Тепер вони могли з чистим сумлінням залишити Американський суходіл, і їхні думки полинули вже до австралійської землі. Повернувшись на «Дункан», вони не принесуть з собою безнадії, леді Гелена й Мері Грант не тужитимуть ревно над втраченим без вороття капітаном Грантом. Радісно збуджені, забувши про небезпеку, мандрівники шкодували тільки, що не можуть вирушити негайно.

Була четверта година пополудні. Ухвалили вечеряти о шостій. Паганель забажав відзначити цю щасливу днину розкішним бенкетом. А що харч у них вельми убогий, то географ запропонував Робертові піти разом з ним пополювати до «сусіднього гайка». Роберт аж у долоні заплескав з радощів. Вони взяли Талькавову порошницю, почистили та набили револьвери й подались.

- Не заходьте надто далеко,- попередив мисливців майор.

По тому Гленарван і Мак-Наббс спустились униз, аби оглянути позначки, викарбувані на дереві, а Вільсон і Мюльреді знову розпалили багаття.

Гленарван, діставшись до поверхні велетенського озера, не помітив жодних ознак спаду. Однак вода досягла начебто свого найвищого рівня. Але навальна сила, з якою вода ринула на північ, свідчила, що аргентінські ріки не вгамувалися. Перш ніж спадати, вся ця водяна маса мусила стишитися й стати нерухомо, як море між припливом і відпливом. Отже, поки стрімкі потоки котились з півдня, годі було сподіватися на спад води.

Коли Гленарван і майор оглядали позначки, в гущавині дерева розітнулись постріли, супроводжувані майже такими голосними радісними вигуками. Дзвінкий Робертовий дискант розкочувався срібними руладами на тлі густого Паганелевого баса. Хтозна, кого поміж них скоріше можна назвати дитиною. Полювання, як видно, почалося вдало й обіцяло найвишуканіші страви. Коли майор і Гленарван вернулись до багаття, то насамперед похвалили Вільсона за дотепний винахід: цей кмітливий моряк заходився ловити рибу за допомогою звичайної шпильки й мотузки. Кілька десятків дрібної рибки «мохарас», ніжної, мов корюшка, тріпотіло в полі його пончо, даючи на здогад, як чудесно буде ласувати нею за вечерею!

Нарешті з вершини омбу спустились мисливці. Паганель обережно ніс яєчка чорних ластівок і низку горобців, котрих він збирався потім видати за жайворонків. Роберт влучно підстрелив кілька пар ільгуерос. Цих маленьких жовто-зелених пташок, дуже добрих на смак, надто полюбляють на ринках Монтевідео. Паганель,