Читати книгу - "Оманливий рай, Світлана Литвиненко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
-Океан такий могутній, красивий, безмежний,- сказала Єва тримаючи за руку Дениса та ідучи разом босими ногами по білосніжному, теплому від сонця піску.
-Ми ще приїдемо до океану, але точно не на цей острів. Хоч острів невинний в тому що сталося. Але він буде нагадувати… Єво я хочу, щоб ти забула про все погане.
-Ден я вже забула. Острів красивий і океан красивий. Та найголовніше ти коханий поруч зі мною. От про що я буду згадувати,- сказала йому Єва.
-Я хочу до цих спогадів щоб ще один додався,- і Денис став перед нею на одне коліно дістаючи з кишені сорочки коробочку з каблучкою,- я тебе кохаю. І хочу в тебе запитати, чи вийдеш ти за мене заміж?
-Так,- Єва не стрималася, розчулилася і водночас радіючи від цієї щасливої миті.
Денис одягнув на їй пальчик кільце, поцілував, обійняв. Підхопив на руки і разом з нею закружляв. Ці щасливі хвилини були переповнені незабутніми емоціями, надіями...
Літак приземлився в аеропорту Борисполь в Україні. Денис, Єва, Антон та Леся були раді опинитися вдома. І хоча ця поїздка пройшла не так як планувалася, але кожен з них були все рівно задоволений.
-Тепер необхідно повідомити наших батьків, що ми вирішили одружитися. Почнемо з твоїх чи моїх?- запитала Денис у Єви на другий день за сніданком.
-Моя мама буде щаслива це почути і без сумніву порадіє за нас,- відповіла Єва допиваючи свою каву,- а Василь Іванович хай як хоче. Цікаво чи Слава ще зустрічається з Яною чи може вже забіг від неї? Не витримав.
-Не бажано щоб вони розбігалися. Я був би радий, аби вони одружилися,- Денис теж допив свою каву,- перед роботою я хочу заїхати до мама. Дізнатися як вона, бо знаєш чомусь я за нею дуже переживаю після того як мій батько з нею поговорив та повідомив, що живий і про свої плани щодо розлучення. Та коли я з нею розмовляв по телефону голос у неї був не такий вже і засмучений. Мабуть змирилася.
-Марія Данилівна сильна жінка, все здолає,- Єва обійняла Дена,- а після роботи поїдемо до моєї мами.
-Добре коханнячко моє. Та може ти все-таки дома пару днів побула б і на роботу ще б не виходила. Відпочила, відійшла,- знову запропонував Денис взаємно обіймаючи Єву.
-Зі мною все добре. У моїй пам’яті тільки приємні моменти від поїздки, про погане я вже забула і мамі розповім тільки хороше. Не хочу її засмучувати.
-Ну, тоді взуваємося і я підвезу тебе на роботу. Леся теж сьогодні виходить на роботу?- поцікавився Денис.
-Так. А знаєш, вони ще вчора повинні були повідомити своїх батьків, що збираються одружитися. На відміну від нас вони діють швидко і не хвилюються за реакцію батьків,- сказала Єва спускаючись ліфтом з коханим.
-У них все не так складно в стосунках з батьками і це не може не радувати. Але будь впевнена у нас теж буде все на вищому рівні. І у майбутньому наші батьки стануть друзями,- Денис тримаючи Єву за руку вийшли з ліфта та пішли на автостоянку,- у мене ще одне питання. Куди поїдемо в медовий місяць?
-Можна в Одесу або у Карпати,- замріяно відповіла Єва,- хочеться залишатися в Україні, бо в нас тут не гірше ніж за кордоном. А навіть ще краще. І моря, і річки, і озера, і ліса, і степи, і гори… одним словом природа нашої країни неймовірна. То навіщо нам кудись їхати, якщо ми можемо гарно і в своїй країні відпочити.
-Золоті слова,- погодився Денис,- у вільний вечір сядемо з тобою і виберемо райський куточок для нашого медового місяця. Але спочатку… бесіда з батьками і… підготовка до весілля.
-Це так хвилююче,- Єва теж сіла до салону автомобіля.
-А знаєш, яка у мене виникла раптом думка,- Денис навіть зупинив машину не встигнувши ще виїхати з автостоянки.- Що скажеш на те, якщо ми наше весілля відсвяткуємо на теплоході. Зберемо усіх рідних, друзів… і будемо пливти Дніпром… і…
-Ден я згодна,- вигукнула Єва,- яка гарна у тебе ідея. Наше весілля на теплоході, це будуть незабутні моменти нашого життя. Ден я тебе кохаю.
-І я тебе кохаю...
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Оманливий рай, Світлана Литвиненко», після закриття браузера.