Читати книгу - "Звільни мене опівночі, Айрін Ван"

— До чого тут моя підвіска? — мимоволі торкаюсь рукою камінця на своїй шиї, схованого під светром.

— Звідки вона в тебе? — прослідковує за моєю рукою.

— Тітка подарувала. Сказала, що це був улюблений кулон моєї матері.

— Я спочатку також подумав, що цей кулон випадково потрапив до тебе, та коли спробував вперше з тобою зв’язатись, мої припущення виправдались. Якби в тобі не текла моя кров, у мене б нічого не вийшло.

— До чого ти ведеш? — намагаюсь простежити хід його думок.

— Що ми майже рідні. А, якщо бути точним, я — твій далекий предок. Тільки з кровними родичами може бути такий зв'язок, як у нас з тобою і таке буває вкрай рідко, адже зазвичай на оберненому на вампіра, його рід закінчується. 

— Тоді як я можу бути пов’язаною з тобою? Наскільки мені відомо, дітей у тебе не було, — вказую на очевидне, чим ставлю під сумнів його нелогічні запевнення.

— Ти забуваєш, що в мене була сестра, — посміхається, відкрито насолоджуючись моєю реакцією на його слова.

— Керан запевняв, що вона безслідно зникла, — озвучую останні аргументи, які в мене залишились.

— Зникла — не означає, що померла, — вражає черговою відповіддю. — Це я її вивіз з Англії, коли  поквитався із Ленхартом. Щоправда, тоді я ще не знав, що вона носила його дитину.

— Лея була вагітною від Ленхарта? — не можу повірити у те, що чую. До мене не одразу доходить, що з цього випливає ще одна, до біса, приголомшлива деталь. Схоже спорідненість у мене не тільки із Даріусом. 

— На мій превеликий жаль, так. Та вже було пізно щось міняти й жалкувати про скоєне.

— Ти жахливо вчинив із власною сестрою. Ти зробив із Ленхарта монстра й змусив її дивитись. Цьому немає жодних виправдань.

 Тепер у мене немає жодних сумнівів стосовно того, чий спогад я бачила. Важко навіть уявити, що вона відчувала і як все це пережила. Лея водночас втратила кохану людину, батька своєї майбутньої дитини, рідного брата й дім, в якому виросла.

— Я просто хотів для неї кращої долі, а натомість отримав ненависть й зречення сестри. Я переконав її, що тепер у неї немає вибору й вона повинна поїхати звідси якомога далі. Цей кулон — останнє, що я віддав їй на прощання. А наступного дня Керан з Мараком підготували для мене сюрприз у вигляді пастки на триста років, тому мені невідомо як склалась її доля. Та судячи із зустрічі з тобою, дитину вона все ж народила. Дивно, що Ленхарт не відчув в тобі рідну кров, що не помітив явної схожості із Леєю. Саме ця, на перший погляд, непомітна, але вкрай важлива деталь допомогла мені обійти накладені Кераном захисти й звільнитись із пастки невідомим для нього способом. Він досі ламає собі над цим голову, не підозрюючи що увесь цей час відповідь була в нього під носом.