Читати книгу - "The Russia Conundrum, Mikhail Khodorkovsky"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Людиною, яку Путін залучив до реалізації своєї ревізії історії, був Сергій Наришкін, колишній керівник апарату Кремля і високопоставлений представник власної партії президента “Єдина Росія”. Як і багато інших путінських силовиків, Наришкін навчався з ним в Академії КДБ і згодом став директором Служби зовнішньої розвідки Росії, СЗР. Як голова “Комісії при Президентові Російської Федерації з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії, - що звучить в дусі Оруелла, Наришкін відіграв важливу роль у спробах відбілити деякі з найбільш ганебних аспектів російського минулого, включаючи співпрацю СРСР з нацистами і поводження з “визволеними” народами після війни. Ще один із силовиків-радників Путіна, директор ФСБ Олександр Бортніков, чітко дав зрозуміти, що реабілітація Сталіна є офіційною політикою Кремля, коли заявив, що “значна частина” страт, здійснених під час сталінських чисток, була виправдана, оскільки ґрунтувалася на “об’єктивних” доказах. Провідні вчені Російської академії наук застерігали про небезпеку такого безпідставного ревізіонізму; Кремль переписує історію, яка, на його думку, - шкодить інтересам Росії, - паплюжачи пам’ять мільйонів невинних людей, вбитих тиранічним режимом.
Прославляння радянського минулого і відмова від висловлення жалю за злочини Сталінської епохи приваблює багатьох, переважно літніх, росіян, які бажають з гордістю озиратися на роки радянського правління. Відродивши радянський гімн, відновивши військові паради радянського зразка і повернувшись до радянської тактики боротьби з політичним інакомисленням, він завоював вдячність тих, хто відчував себе приниженим постперебудовними настроями покаяння за минулі злочини; але для цього йому довелося спотворити факти.
На телевізійній зустрічі з вчителями історії у 2007 році Путін видав інструкції щодо того, як його нову версію минулого слід викладати молодому поколінню, чиї переконання визначатимуть майбутнє Росії. - У нашій історії немає нічого, за що росіянам було б соромно, - сказав він аудиторії. Нікому не можна дозволити нав’язати нам почуття провини. - Відповідальність вчителів полягала в тому, щоб виховати в учнів “гордість за Батьківщину”. Щоб допомогти їм у створенні цієї альтернативної історії - історії, в якій сумні епізоди замовчуються на користь досягнень Росії, - адміністрація президента випустила посібник з інструкціями. У посібнику “Новітня історія Росії, 1945-2006; Посібник для вчителів історії” пояснюється, що Сталінські чистки тисяча дев’ятсот тридцятих років були необхідні для підготовки до війни з Німеччиною, а крах радянського комунізму в 1991 році був історичною трагедією. - Радянський Союз не був демократією, - дещо занижено визнає довідник, - але він був прикладом найкращого і найсправедливішого суспільства для мільйонів людей у всьому світі. - Правління Горбачова і Єльцина, за яких радянські васальні держави Східної Європи, а потім і радянські республіки отримали незалежність, подаються як привід для жалю, а сам Путін вихваляється за обіцянку відновити “велич” Росії.
Пенсіонерка пускає сльозу біля могили Сталіна в Москві в шістдесят третю річницю його смерті
- *
Прагнучи використати минуле для обґрунтування власного бренду автократії, Путін іде слідами Сталіна. Сталін замовив написану ним у 1938 році “Історію Комуністичної партії Радянського Союзу (більшовиків): Короткий курс, - щоб закріпити (фальшиву) версію історії, в якій він відігравав центральну роль у революціях 1917 року, в той час як інші більшовики підпорядковувалися його керівництву. Щоб підкреслити правдивість “Короткого курсу”, Сталін зобов’язав радянський історичний істеблішмент оголосити його великим істориком, чиї судження були безпомилковими. Путін теж позиціонує себе як вчений-історик. На прес-конференції в грудні 2013 року він похвалив двох історичних діячів, які втілюють багато з тих якостей, до яких він прагне. - Яка різниця між Кромвелем і Сталіним? - запитав він аудиторію, перш ніж продемонструвати свою історичну обізнаність, відповівши на власне запитання. - Я вам скажу. Ніякої. Наші ліберальні політики вважають, що ці люди були кривавими диктаторами. Але Кромвель насправді був розумною людиною, яка (як і Сталін) відіграла суперечливу роль в історії. І його пам’ятник досі стоїть у Лондоні. Ніхто не збирається його зносити. Ми теж повинні ставитися до нашої історії з такою ж дбайливістю. - Порівняння дуже натягнуте, а путінська історіографія викликає тривогу вибірковістю, але його мета зрозуміла. Виправдовуючи надмірності Сталіна і рятуючи пам’ять про нього, Путін вписує себе в традицію сильних автократів, які врятували свою країну від хаосу.
Це не той наратив, який збігається з поглядами на минуле кожного з нас. Правозахисна група “Меморіал” була заснована в Горбачовські роки, щоб документувати злочини Сталінської епохи, вшановувати жертв політичних репресій і використовувати освіту та пам’ять, щоб гарантувати, що такі зловживання ніколи не повторяться знову. Але для Путіна “Меморіал” був незручністю, небажаним голосом, який вказував на те, що історична реальність не може бути стерта просто на догоду бажанням сьогоднішнього керівництва. Замість того, щоб прислухатися до послання, Путін напав на посланця. У грудні 2008 року в петербурзькому офісі “Меморіалу” силовики провели обшук і конфіскували архіви з сотнями тисяч індивідуальних справ людей, репресованих або вбитих за часів Сталіна. Директор “Меморіалу” Ірина Фліндж заявила, що вони стали мішенню, оскільки їхня робота суперечить ідеалам “путінізму” - запеклого націоналізму, який черпає сили в авторитарному минулому. - Офіційна лінія зараз, - підсумував Фліндж, - полягає в тому, що Сталін і радянський режим досягли успіху у створенні великої країни. І якщо терор Сталіна виправданий, то уряд сьогодні може робити все, що завгодно, щоб досягти своїх цілей… Росіянам кажуть пишатися своєю історією, а не соромитися її, тому ті, хто розслідує і каталогізує звірства минулого, більше не вітаються. - У грудні 2021 року Верховний суд Росії постановив закрити “Меморіал” за порушення нещодавно оприлюднених законів про “іноземних агентів” - всеосяжного інструменту цензури, до якого я повернуся пізніше.
Переписуючи історію, Путін хоче створити наратив спадкоємності між епохами царизму, комунізму і сьогоденням, в якому Росія постає як імперська держава, що дорівнює Заходу і конкурує з ним, поширюючи силу і вплив по всьому світу. Це дозволило б йому
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «The Russia Conundrum, Mikhail Khodorkovsky», після закриття браузера.
