Читати книгу - "Лабіринти. Частина 1, Крістіна Таченко"

- Звичайно, я розумію...

Але розуміння не заважало їй сумувати. Їй хотілося ще трохи часу з ним - поговорити, послухати його музику, просто бути поруч. Проте вона знала, що не має права стримувати його. Його обов’язки були важливими, і вона поважала це.

- Я повернуся і ми з тобю ще побудемо разом, - додав Аль, ніби прочитавши її думки. Його погляд був теплим і сповненим обіцянки. - Не сумуй!

Віта ледь помітно всміхнулася.

- Я чекатиму, - прошепотіла вона, спостерігаючи, як він виходить із кімнати, його крила ніжно тремтять у світлі сонця.

Поки Аль був на нараді, Віта вирішила знайти спосіб провести час із користю та не дати суму поглинути її. Вона обвела поглядом затишний будинок, в якому вони знаходились, і подумала, що варто краще познайомитися з цим чарівним місцем. Спершу вона вирішила розглянути бібліотеку. Книжкові полиці були заповнені старовинними фоліантами, дивними рукописами й навіть предметами, які виглядали як артефакти з іншого світу. Віта взяла одну з книг і її увагу привернули дивні символи, схожі на руни. Вона спробувала зрозуміти хоча б щось, але текст був абсолютно незнайомий. Проте на ілюстраціях були зображені ельфи, їхні палаци та ліси.

Потім Віта вирішила вийти надвір і прогулятися садом, що оточував будинок. Природа була вражаюче мальовничою: старі дерева з листям, що переливалося всіма відтінками зеленого й золотого, маленькі струмочки, які дзюрчали, ніби грали свою мелодію і квіти, більшість з яких вона ніколи не бачила. Вона підійшла до одного з дерев і побачила, як маленькі світлячки кружляють довкола його стовбура. Віта навіть подумала, що це можуть бути не просто комахи, а маленькі магічні істоти. Під час прогулянки вона знайшла невеликий камінь, сіла на сіла там, вдихаючи свіже повітря і дивлячись на безкрайні простори океану внизу, згадала, як Аль грав на флейті. Ці спогади змусили її посміхнутися.

Після прогулянки Віта повернулася до будинку й, уже відчуваючи втому, влаштувалася на дивані. Її погляд впав на флейту, залишену Альом. Вона обережно взяла її до рук, спробувала видобути кілька звуків, але це виявилося складніше, ніж вона думала. Вона засміялася, уявляючи, як Аль посміхнеться, побачивши її спроби. Цей день був для неї новим відкриттям та відновленням фізичних та духовних сил. Вона відчулвала зв'язок із цим світом і його магією, навіть коли Аля не було поруч.

А тим часом у палаці Ар'ї зібралися найвпливовіші особи, щоб обговорити план дій щодо зупинки відкриття Чорного Порталу. Атмосфера була напруженою: кожен розумів, що навіть маленка помилка може коштувати їм занадто дорого.

Джеймс Бріджер, досвідчений дослідник і один з найкращих картографів, розгорнув перед собою великий пергамент із детальним планом костелу.

- Головний вхід ось тут, справа, - він провів пальцем по кресленню. - Коли ми зайдемо в приміщення, перед нами буде великий хол із кількома дверима. Ліворуч - двері, що ведуть у зал для богослужінь. Це найбільше приміщення в будівлі, тож я впевнений, що саме там проводяться чорні меси.

Присутні уважно слухали, деякі кивали, погоджуючись із його словами.

- Ще в холі є четверо дверей, які ведуть у кабінети та службові приміщення. У самому залі, біля кафедри ксьондза й місця хору, є потаємні двері, що ведуть у приховані кімнати. Саме там, я впевнений, і знаходиться Чорний Портал!

Ці слова викликали хвилю шепоту. Юліан, знаний тактиком серед Хранителів, підняв руку, щоб уточнити:

- А чорний хід є? Якщо головний вхід буде заблоковано, нам потрібен альтернативний шлях назад.

Джеймс кивнув.

- Так, ось тут, - він вказав на план. - Чорний хід розташований зі сторони потаємних кімнат.

- А що відомо про ці кімнати? Що в них в середині може бути? - допитувався Юліан.

- Їх п’ять, принаймні ті, що я бачив, - відповів Джеймс. - Мене виявили ще до того, як я встиг проникнути далі. Але я переконаний, що Портал саме там.

- Імовірно, вони використовують ці кімнати для зберігання магічних артефактів або проведення ритуалів, - зауважила Мелінда, її голос звучав серйозно, але водночас зацікавлено. 

Джеймс додав:

- Ще один важливий момент: балкон у залі. Туди можна потрапити через службове приміщення номер три, що також знаходиться в холі. Балкон дає чудовий огляд усього залу, тож це може бути наша стратегічна позиція.

Мелінда, дивлячись на план, стискала свій перстень з фіолетовим каменем- символ її магічної сили.

- У нас мало часу, - промовила вона, поглянувши на інших. - Якщо ми допустимо, щоб Чорний Портал відкрився, це призведе до катастрофи. Треба діяти швидко й чітко.

- У нас є команда? - запитав Юліан.

- Є, багато хто погодився нам допомогти - відповіла Мелінда. - Але нам потрібен ідеальний план. Джеймсе, продовжуй пояснювати деталі.

Нарада тривала, але всі відчували, як годинник уже почав відраховувати останні хвилини до вирішальної битви.

-Хороша робота, Джеймсе! Тепер залишається лише просити Небеса, щоб вони допомогли нам у нашій справі, - урочисто промовила Ар'я, одна з наймудріших Хранителів. Її голос був спокійним, але в ньому відчувалася глибока впевненість.