Читати книгу - "Лабіринти. Частина 1, Крістіна Таченко"

Присутні схвально закивали головами. Слова Ар'ї додали їм не лише надії, але й відчуття підтримки вищих сил. У кімнаті запанувала тиша, сповнена поваги й роздумів.

- Небеса завжди чують тих, хто бореться за Світло, - тихо додала Мелінда, торкнувшись амулета на шиї.

- Але й наші дії мають бути бездоганними, - вставив Юліан. - Сподіватися - це важливо, але план і дисципліна також визначають результат.

Джеймс кивнув, перевіряючи останні деталі на кресленні.

- Тоді все вирішено, - сказав він. - Ми готові діяти.

Ар'я подивилася на кожного присутнього, ніби закарбовуючи їхні обличчя у своїй пам’яті.

- Світло веде нас і ми повинні бути гідними його захисту, - завершила вона, після чого всі мовчки піднялися на знак згоди й готовності до випробувань, що їх чекали.

Ввечері Аль повернувся до Віти і вони вирішили провести час разом, малюючи океанське дно. У затишній кімнаті, освітленій м’яким світлом магічних світлячків, вони розклали аркуші паперу, пензлі й фарби. Аль дістав палітру з дивовижними кольорами, які він сам створив із рослин, мінералів і магії.

- Дивись, Віто, цей блакитний перламутровий колір передає глибину води, - сказав він, показуючи на одну з фарб. - А цей бірюзовий - як світло, що пробивається крізь хвилі.

Віта зачаровано дивилася, як ельф вправно змішував відтінки. Вона спробувала повторити його рухи, але кілька разів розсміялася, коли її фарби виходили не такими, як вона уявляла.

- Це не так просто, як здається, - усміхнулася вона, змальовуючи морського коника.

- Ти малюєш чудово, - запевнив Аль, спостерігаючи за її спробами. - Кожен мазок додає щось унікальне. Океанське дно живе саме через те, що кожна деталь відрізняється.

Віта посміхнулася й додала кілька кольорових рибок, які, на її думку, доповнювали композицію. Аль тим часом намалював кораловий риф, що сяяв барвами, і велику черепаху, яка плавала між коралів.

- Знаєш, мені здається, це не просто малюнок, - раптом промовила Віта. - Це як вікно у зовсім інший світ.

- Ти права, - погодився Аль. - Кожна картина - це частина нашої душі.

Коли малюнки були майже готові, Віта подивилася на них і побачила, як їхні стилі переплелися. Її легкі лінії й яскраві кольори гармонійно поєднувалися з майстерними деталями Аля.

- Вийшло так гарно, - тихо сказала вона.

- Ти теж дуже гарна, - сказав Аль, дивлячись на неї своїми прекрасними очима.

Віта відчула, як її щоки почервоніли, але вона нічого не сказала, лише вдячно посміхнулася. Цей вечір став ще однією дорогоцінною миттю, яку вона довго пам’ятатиме.