Читати книгу - "Бачу ціль, шукаю сенс, Ванда Кей"

Артур

Ясна сонячна погода найкращий супутник охочих прогулятися містом пішки. Ми безцільно бредемо його вуличками, роздивляючись вітрини магазинів і випадкових перехожих у цілковитому мовчанні. Не змовляючись, зупиняємося перед імпровізованим концертом фольклорного ансамблю, який зібрав навколо себе роззяв, що пустують без діла.

 Незнайомі для мене види духових інструментів і звуки, що звучать за їх допомогою, викликають здивування. Я вже було відкриваю рот, щоб запитати в Емми про їхнє походження, поділитися враженням від почутого, але не наважуюся, побачивши її відсторонений погляд.

Дівчина витає думками в паралельному просторі. Зрозуміло, що їй зараз не до моїх емоцій. Дай бог їй впоратися зі своїми. Я завжди був винятково витриманим і чуйним до стану людей поруч із собою, завжди ставив інтереси оточуючих вище за свої. Стосунки з Еммою не виняток. Мені складно переступити через себе і немає бажання лізти до неї в душу.

 Прийде час, вона прийме рішення розповісти мені про свої внутрішні тривоги, причини того, що з нею сталося. Потрібно набратися терпіння, і тоді вона природно, без мого тиску розповість те, що так займає її думки й розбурхує внутрішній світ. Тільки вона сама має це захотіти, доведеться дочекатися ініціативи з її боку. Їй слід дозріти для цього, інакше толку не буде.

Здалеку бачу скейтбордистів. Із захопленням спостерігаю за їхніми стрімкими злетами в повітрі, довіряючи своє життя випадку, згадую своє дитинство і те задоволення від такого виду спорту, яке в мене пов'язане з ним. Відчайдушні підлітки мчать на шаленій швидкості до нас і я в останню мить хапаю Емму в оберемок, щоб уберегти від зіткнення з ними.