Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Українська література 17 століття 📚 - Українською

Читати книгу - "Українська література 17 століття"

341
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Українська література 17 століття" автора Автор невідомий. Жанр книги: 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 51 52 53 ... 202
Перейти на сторінку:
Дасть кріпость благочестивому царю нашому і вознесет рог його.

Что Ся ткнет отчизни, і тої любов маєт серця ваші порушити до мужественного поткання з тим неприятелем креста Христова.

Что ж альбовім в мирі сем может вам бити мильшого над отчизну? Єсли милоє єст вам здравіє, єсли милії жени, чада, братія — отчизна далеко мильшою бити повинна. Бо она вас уродила, она вас виховала, она вас всіми добрами збогатила. Що виражаючи, єден з ораторов римських так мовить: «Над отчизну нічого сладшого, нічого мильшого в животі бити не маєт» (Ціцерон6). Милі суть чада, ближнії і знайомії, але всіх єдина отчизна обоймуєт. За которую кто з добрих умріти не восхощет, єсли їй пожитечним бити маєт?

Кгди би вас кто запитав, презацнії і одважнії воїнове, что вас порушило по честі божей, же, оставивши доми, жени, чада, братію, сестри і други, оставивши всі розкоші домовії, з такою одвагою здоров’я свойого виправуєтеся на того неприятеля креста Христова, речете всі згодне: любов отчизни. Кгди би кто запитав, кто вас провадить на такії небезпе-ченства воєннії, на острії джиди, мечі, шаблі і стріли поганськії, іначей не речете, тілько: честь божая і любов отчизни. Одважайте ж теди здоров’є на всі воєннії припадки за милую отчизну вашу; засланяйте ю од куль, од стріл, од копій і табель поганських, як муром ніяким, персями вашими рицер-ськими, єсли хочете блаженства вічного і слави несмертельної на землі і на небі доступити. Бо мовить єден з істориков: «Блаженниї, которії кольвек б’ючися за отчизну, звитяжцями стаються; оним альбовім барзо веселий день засвітить. Блаженні теж і тії, которії на пляцу полягають, альбовім вічної пам’яті, над всі багатства зацнійшої, доступять» (Ксенофон 1.

О справах гречеських. Книга 2).

Кому ся за честь божую і за отчизну милую трафить на пляцу умріти, люб од кулі, люб од шаблі, люб од копії альбо іншого якого воєнного оружія, таковий нехай будет певен великої награди в небі. Бо мовить сам Христос: «Иже погубить душу свою мене ради, сей спасегь ю» [Євангеліє від Луки, гл. 9, ст. 24]. Єсли бовім тії, которії оставують дом, отця, матер, жену, чада, сестри, братію для любві Христової а жиють в убозстві, не видаючи здравія свойого на так відомії рознії небезпеченства, сторицею в небі приймують, що ж розуміти о себі мають тії, которії оставують дом, отця, матір, жени, чада і братію а для любві і честі божей, для любві отчизни самих себе видають на розмаїтії смерті? Тії за-правди двоякую в небі од Христа приймують сторицю, єдну рицерськую а другую мученичеськую. Сториця мученицькая єст Пальма, яко Іоанн святий в Апокаліпсі виразив: «Вид'Ьх'ь и се народь мнопь, егоже изчести никтоже возможе, СТОЯЩ'Ь предг. престоломг. и предчь Агнцемь облеченьї вт. Ризьі б-Ьльї, и финици вь руках-ь ихь» [Одкровення святого Іоанна, гл. 7, ст. 14]. Где през народ мног ніктб інший не розуміється, тілько мученикове, яко там же єден од старець рекл до святого Іоанна: «Сій суть иже прійдоша од скорби великія, и испраша ризьі своя, и уб-Ьлиша ризьі своя вт. крови агнчей». Сториця рицерськая єст вінець правди, о котором мовить Павел святий: «Подвигом'ь добрими пОдвизахся, теченіе скончахь, в-Ьру соблюдохь, прочее же. отложимися в'Ьнец'ь правдьі, егоже отдасгьми Господь вь день праведний судія: не токможе мн-Ь, но и всЬм возлюблшимь явленіе его» [Друге послання апостола Павла до Тимофтея, гл. 4, ст. 7—8].

Пишуть історикове о Помпеюшу Великім8. Той так вельце себі важив цілость отчизни, же за ню живот свой і здоров’є своє в великії морськії подав бив небезпеченства. А то з такої оказії. Трапив єдного разу великий недостаток хліба Рим, отчизну його. Он, хотячи ю в том рятувати нещастю, для набиття збожжя розного, сам пущається окрутом до Африки, Сардінії і Сіцілії. Кгде, кгди, ведлуг потреби, набив збожжя а споро поспішався до Риму, повстануть великії навальності на морю. Кажет кормником, аби окрут от берега одв’язували і їхали. Не хотять, для небезпеченства морського. Що ж лю-бнчий отчизну Помпеюш? Сам перший входить в окрут, под-посить котвиці і мовить до жекгляров: «Аби-сьмо жекгльова-ли, витягаєт по нас того потреба, а жеби-сьмо жили — не витягаєт». През что давав знати Помпеюш, іж кгди в яком небезгіеченстві зостаєт отчизна, теди кождий цар, князь, гетьман повинен барзій взгляд міти на отчизну свою, нежели на власний свой живот і здоров’є.

Тут же уважте, єсли коли била в таком небезпеченстві очизна наша, яко тепер, єсли на шо коли так ся вооружав і спотужав неприятель, яко тепер? А то в той цель, аби ю спустошив, аби нас всіх вигубив. В таковом теди злом разі отчизни, презацнії гетьманове, полковникове, будьте Пом-пеюшами. Самі наперед вшедши на поле Марсовоє 9, додаючи серця доброго свойому рицерству, мовте тоє до них: «Жеби-сьмо тепер воєвали, жеби-сьмо ся одважне з тим срокгим неприятелем потикали, витягаєт по нас того потреба, а жеби-сьмо жили — не витягаєт! Что по нас будет, хоч і зостанем живі, кгди от-чизна през неприятеля нашого спустошенная будет, кгди не будем міти где притулити глав наших, кгди исповииться о нас тоє, что Христос Спаситель рекл о себі: «Лисьі язвиньї ймуть и птица небесньїя гнізда, мьі же не има-ми гд-Ь главьі подклонити» [Євангеліє від Матфея, гл. 8, ст. 20].

Великую любов ку отчизні своїй показав і Стеніуш, князь мамертенський 10. Той, кгди ся довідав, же Помпеюш замислив мамертинов за зраду, іж ся прилучили били до його не-приятелей, вигубити, приходить до Помпеюша і такії до нього мовить слова: «Недобре і не слушне чиниш, Помпеюшу! Для єдного винного так много невинних людей погубити замишляєш. Я-м єст той, которий едних намовив-єм, а других при-мусив-єм, аби до неприятелей твоїх маранов 11 пристали (Еразмус, книга 4, в Апофтекгматах 12). Такой смілості і од-вазі Стеніушовой задивившися, Помпеюш і мамертином і йому самому вибачив. Єсли погане так вельце себі важили отчизну, же, аби она в цілості зоставала, самих себе явне на смерть видавали, яко ж ви, християнами будучи, цілості отчизни своєї над живот і здоров’є своє прекладати не маєте! Яко її од того наступуючого неприятеля до крові своєя боронити не будете! Уважаючи тоє, же сладкая і милая єст річ за отчизну здоров’є своє положити. Чому? Бо утрата живота і здоров’я за отчизну нагорожається од бога в небі животом вічним і славою несмертельною. Так мовить єдин з учителей церковних: «Всі, которії кольвек отчизну

1 ... 51 52 53 ... 202
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Українська література 17 століття», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Українська література 17 століття"