Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Витівки Йонатана Коота 📚 - Українською

Читати книгу - "Витівки Йонатана Коота"

236
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Витівки Йонатана Коота" автора Януш Пшимановський. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 51 52 53 ... 74
Перейти на сторінку:
Так, а тепер витягни.

— Що це? Ключі від машини?

— Тс-с, не говори так голосно! Панна Марієтта сховала й просила, щоб до четверга ні в якому разі не віддавати їх її нареченому. І рукавичку мені дала, наче і в неї щось пропало, буде шукати і врешті знайде.

— Вона не впевнена, чи цей Ясь хоче з нею звити гніздо? — спитав Ерик.

— Впевнена, але боїться, щоб він не занудьгував за футболом. Бо «Хімор» без нього, як без ноги.

— Хімор чи гумор? — допитувався Повзик.

— Спортивний клуб «Хімік органічний», головою якого є наш знайомий, директор Спритек. Мені панна Пшилєппа про все розповіла.

Йонатан, який досить довго мовчав, раптом одним стрибком перескочив через стовбур верби і швидко помчав довкруж пригаслого й посивілого вже вогнища, огинаючи його по колу.

— Стрибнув і нічого не спіймав, — зауважив Ерик. — Зір у нього на старість псується чи слух?

— За стовбуром нічого не було, — пояснив Бікі.— Просто є такі, що задумуються в безрусі, а він за думкою женеться, аж поки зловить. Ти тоді спав, а я вже раз бачив, як він отак бігав на березовому острівці, неподалік від гирла Цюркави.

— Нічого він не ловить, просто йому прикро стало через дочку.

— Дуже мила. Я думаю, якби поставити перед нею якусь мету в житті, то вона, така добра й молода…

— Мила, молода, добра, — передражнив його Ерик. — Одне й те саме повторюєш і тільки шефа дратуєш.

— Я його дратую? — обурився Бікі.— То ти його клюєш як не в лапу, то в серце.

— ЕЙ! — гукнув їм Йонатан.

Захопившись суперечкою, вони не помітили, коли він перестав бігати і підійшов до них. Задерши хвоста, стояв на поваленому стовбурі верби і дивився на зорі.

— Третя година ранку. Неділя. Сержанте, скільки годин лишилося до другої нуль-нуль у четвер?

— Сто п’ять, — доповів Хелонідес.

— Воїни! — мовив капітан. — Тридцять років історії дивляться на нас з верхівки даху сторожки. За мною! На бій за праве діло!

— ЕЙ! ЕЙ! Ворога клей! — дружно відгукнулись, правда, не дуже голосно, щоб не розбудити Марієтту Пшилєппу, Яна Радоху і подружжя Видерків.

Світанок застав їх уже по другий бік греблі. Попереду крокував Йонатан, несучи на плечах палицю, на кінці якої висіли напханий військовий речовий мішок, радіотелефон і сидів взводний Повзик.

— Я її хряп! Ти її хап! — примовляв Ерик. — І порядок, не втечуть. Мішок добре зав’язаний.

Бікі марширував замикаючим і подавав команду:

— Лівою, правою, раз-два… Ширше крок.

Коли зійшло сонце, вони почули за хвостами порипування коліс. Зупинились, Коот підняв лапу, й далі вже поїхали возостопом.

Господар, замотавши віжки на люшню, поклав руку на речовий мішок і спитав:

— Що з лісу везете? Не тільки на гриби, а й на суниці ще зара… Ого, та він клюється, бестія!

— Так надресирований, для цирку… — пояснив Йонатан.

— Щось дуже великий.

— На вітамінах ріс. А ви, хазяїне, куди?

— Теж до цирку. Запросили мене на сьогодні, щоб свого Сивка дітям показав, бо вони там у місті ще ніколи в житті коня зблизька не бачили.



Розділ VII
Сто годин терору


Інспектор Новак, одягнений у блакитні джинси і апельсинову футболку, йшов через міст, несучи в лівій руці бляшане відро-садок, а в правій — зв’язану паском горстку бамбукових вудлищ, обкутих на кінцях мідними трубками.

— Будь готовий, друже інспекторе, — привітався до нього лисий черевань, що колись був харцером, а минулого понеділка найголосніше за всіх кликав міліцію. — Обережно, тут недавно поручень пофарбували.

«Це вже майже тиждень, — подумав детектив. — У понеділок скандал у «Самексі», у вівторок вранці «Вузол», у середу крадіжка клаптя секретної карти, у четвер неподобство на садових ділянках біля «Хати Бунгало», але сьогодні третій день спокою».

Йому зараз скортіло постукати по нефарбованому бамбуку, аби не зурочити, і він нахилився поставити відро на бордюрний камінь. А якась дама з парасолькою і у вишневому капелюшку сприйняла цей жест за уклін.

— Вітаю вас, поздоровляю і від імені Клубу Друзів Хутряних Звірів дякую за врятування кота! — сказала вона, поправляючи на шиї сріблясту

1 ... 51 52 53 ... 74
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Витівки Йонатана Коота», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Витівки Йонатана Коота"