Читати книгу - "Записки в узголів’ї"

бурі, я побачила одну даму. Мабуть, їй усю ніч не давав спокою вітер, а тому вона вийшла на веранду. На ній був одяг з лілового шовку, матового такого, ніби в серпанку, поверх було ще одне вбрання – з парчі жовто-багряного кольору, як осіннє листя. Її довге волосся злегка підіймав вітерець, а потім ніжно опускав на плечі. Як це було чудово!

Дивлячись на те, що трапилося після осінньої бурі, вона промовила вірша: «О, цей гірський вітер!»

Так, вона вміла глибоко відчувати! На веранду до неї вийшла дівчина років сімнадцяти, ще не зовсім доросла, але вже й не дитина. Її вицвілий одяг із синього тонкого шовку розпустився по швах у декількох місцях, він був вологим від дощу. Поверх вона накинула нічний одяг блідого кольору.

Блискуче, гарно причесане волосся дівчини було підрізане на кінчиках і рівно падало аж до самих п’ят. Лише подекуди можна було побачити червоні шаровари. Служниці клопоталися в саду: збирали квіти, зламані бурею, підв’язували рослини, прибиті до землі.

Цікаво було спостерігати за придворними дамами, що перебували в палаці й дивилися на служниць. Їм, мабуть, також хотілося приєднатися до жінок у саду.

187. Те, що сповнене чарівності

Крізь перегородку чути, як знатна дама (навряд чи це одна з фрейлін) декілька разів плескає в долоні. Молодий голос відгукується: слуга поспішає до пані. Очевидно, настав час подавати страви. Чути стукіт паличок і ложок. Навіть чути було, як брязнула ручка металевого казана для рису.

Волосся ллється на одяг із прекрасного шовку, розсипається хвилями. Легко уявити довжину волосся.

У чудово вбрану опочивальню ще не занесли масляний світильник, вогонь дуже яскраво палає в жаровні, освічуючи все на своєму шляху. Поблискують зав’язки церемоніальної завіси, майорить кайма бамбукової штори, а також у темряві помітно блищать гаки, на які підвішують штори. Око радіє від такої теплої картини. Також дуже гарно, коли починають світитися металеві палички для перемішування вугілля, які покладено хрест-навхрест на жаровню.

Як же гарно, коли розгребеш попіл і вогонь раптом осяює облямівку в глибині.

Пізньої ночі, коли імператриця вже пішла відпочивати і дами її почту також позасинали, було чути, як старші придворні про щось розмовляють, а у віддалених кімнатах палацу падають шашки гри «ґо». У цьому є своя чарівність.

Аж ось чується, як тихенько, намагаючись не порушити темряву, мішають у жаровні вугілля. Це означає, що хтось іще не лягав спати. Що не кажи, а той, кому не спиться, викликає співчуття і почуття зацікавленості.

Посеред ночі прокидаєшся… Що ж тебе розбудило? А, прокинулась дама за сусідньою перегородкою. Чути голоси, проте слів не розібрати. Ось тихо-тихо засміявся чоловік. Хотілося б мені знати, про що вони між собою говорять.

Увечері в опочивальні імператриці зібралися придворні сановники і придворні дами. Імператрицю розважають різними розповідями. А тим часом гасне лампа, але вугілля з жаровні кидає яскраве сяйво.

Зараз усі розмови про даму, яка тільки-но стала на службу до палацу. Вона ще не сміє постати перед імператрицею при денному світлі, а тому приходить, лише коли настають сутінки. Шелестіння її одягу чарує слух…

Дама на колінах вповзає до кімнати, де знаходиться імператриця. Імператриця скаже їй два чи три слова, а вона, ніби дитина, лепече їй щось у відповідь таким тихим голосом, що й не почуєш.

Там і сям фрейліни розмовляють між собою. Чутно шелест шовку. Якась дама наближається до імператриці або віддаляється від неї.

Коли в опочивальню для фрейлін заходить таємний гість, дама гасить вогонь, але світло все одно пробивається через сусідню кімнату.

Дама присовує до себе невисоку церемоніальну завісу. Вдень вона не часто зустрічалася з цим чоловіком, а тому дуже соромиться. Тепер, коли вони лежать поруч, її волосся розсипалося, і від нього вже не сховатися.

Каптан і штани гостя висять на церемоніальній завісі. Його одяг – світло-зеленого кольору, такий носять куродо шостого рангу. Інші придворні, окрім куродо, розкидають свій одяг по всій кімнаті, а потім, з настанням ранку, піднімають таку метушню, шукаючи його.

Інколи вийдеш із глибини будинку і бачиш, що біля жінки спить чоловік, який повісив свій одяг на церемоніальну завісу.

Взимку чи влітку – це завжди цікаве видовище!

188. Острови

Укішіма – «Острів, що пливе».

Ясошіма – «Вісім на десять островів».

Таварешіма – «Острів забав».

Мідзушіма – «Водний острів».

Мацушіма – «Сосновий острів».

Маґакіно шіма – «Плетена огорожа».

Тойорано шіма – «Береги достатку».

189. Узбережжя

Узбережжя Сото.

Фукіаґе – «Стрімкого вітру».

Наґахама – «Довге узбережжя».

Учіде – «Місце, з якого відчалюють».

Чісато – «Тисячі поселень» – це узбережжя має бути дуже широким.

190. Затоки

Затока Офу.

Шіоґама – «Градирня».

Надака – «Прославлена затока».

Корідзума.

Вакаяма.

191. Буддійські храми

Цубосака – гора «Плащ паломниці».

Касаґі – «Там, де знімають капелюх».

Хорін – «Колесо закону».

Храми Ішікава, Кокава, Шіґа.

192. Священні книги

«Сутра лотосу» – тут навіть зайві слова.

«Десять обітниць Фуґена».

«Сутра тисячорукої Каннон».

«Сутра молебні».

«Алмазна сутра».

«Сутра Будди-цілителя».

193. Китайські тексти

Моління богам.

Прохання до імператора.

Твори на здобуття наукового ступеня.

194. Будди і бодхісатви

Ньоірін – богиня Каннон, яка виконує бажання.

Сенджю – тисячорука Каннон.

Усі шість образів богині Каннон.

Якуші[129] – Будда-цілитель. Шак’ямуні.

Бодхісатви Міроку, Фуґен, Манджю.[130]

195. Романи

«Сумійоші».

«Уцубо» – «Дуплисте дерево».

«Тоно уцурі» – «Заміна палацу».

«Цукімацу онна» – «Жінка, що чекала на місяць».

«Катано шьоґун» – «Молодший воєначальник Катано».

«Мацуґае» – «Гілка сосни».

У романі «Комано» мені подобається той епізод, коли головний герой відшукує віяло «кажан» і йде з ним.

196. Рівнини

Прекрасна рівнина Саґано.

Рівнини Інабі, Катано, Кома, Авадзу, Тобухі – «Летючий вогонь», Шімеші, Абе, Міяґі, Касуґа – «Весняний день», Мурасакі – «Фіолетова» – всі вони дуже гарні.

197. Дхарани

Дхарани[131] найкраще слухати на світанку, а сутри – з настанням сутінків.

198. Музика

Музику найкраще слухати вночі, коли не видно обличчя людей.

199. Ігри

На вигляд не дуже естетично, але дуже цікава гра – марі – гра в м’яч.

Стрільба з пружного лука.

Карти.

«Ґо».

200. Танці

Танці Суруґа.[132]

Мотомеґо – «бродяча дитина».

Танець «Миру» трошки страшно