Читати книгу - "Не вибачу, Уляна Пас"

Ілля виглядав просто чудово. З широкою усмішкою, уже вдягнений у свій одяг і такий.. рідний. Мені так сильно захотілося його поцілувати, що не втрималася і першою вскочила з ліжка. Ілля лише піднос встигнув поставити, а я уже обняла його за шию і міцно поцілувала. Я хотіла передати йому цим поцілунком усі свої почуття і напевне в мене це вийшло.  

- Доброго ранку, кохана! - заявив Ілля, коли нам обом забракло повітря. - Знаєш, я часто уявляв якою ти можеш бути коли прокидаєшся зранку. 

- І як? Не надто красивий вигляд? – хмикнула. - Я навіть уявити боюся, як зараз виглядаю. 

- Ти дуже гарна, особливо коли ще трішки сонна і без косметики. – відповів Ілля. - Саме такою я тебе і уявляв. 

Почути таке було неймовірно приємно, а ще приємніше розуміти, що усе це дійсно моя нова реальність.  

Випивши каву в такій чудовій компанії я вирішила, що треба повертатися в лікарню. Мама провела там цілу ніч і тепер їй варто відпочити, а я займу її місце. 

- Оль, я думаю, що тобі варто залишатися тут, біля батьків. - несподівано запропонував Ілля,  коли ми їхали в лікарню.  

- А як же клуб? До відкриття менше місяця.. - розгублено запитала. 

- Нічого не станеться, якщо ти будеш працювати на відстані. До того ж, усе наче б то йде за твоїм планом. – спокійно заявив чоловік. - Це звісно тобі вирішувати, але я думаю, що зараз найкращий момент щоб надолужити ці сім років, що розділяли тебе з батьками. 

- Напевно так і є. - задумавшись над словами чоловіка я зрозуміла, що він як завжди має рацію. - Але мені все одно потрібно повернутися додому щоб зібрати свої речі. 

Після слова « додому » Ілля нахмурився і замовк, а я зрозуміла, що сказала трохи не те. Все ж таки на даний момент мій дім був там, де Даня.. 

- Іллюш, не ображайся. - я обережно взяла руку чоловіка в свою і переплела наші пальці. - Я розумію, що зараз нам варто серйозно усе обговорити і нарешті покінчити з минулим. Тобто.. мені треба покінчити.. Та зараз я думаю, що справді буде краще побути тут і усе добре обміркувати. 

- Ти думаєш що ця ніч була помилкою? - машина якраз зупинилася на стоянці біля лікарні і Ілля зміг повністю розвернутися в мій бік. 

- Не смій так говорити. - нахмурилася. - Це була найпрекрасніша ніч в моєму житті. Ми з Данею уже давно не спимо разом і я уже  забула про те, що може бути настільки добре. Але ти.. 

Ілля не дав мені договорити. Просто швидко подався вперед і накрив мої губи своїми. Цей поцілунок був сповнений його відчаєм і безмежним коханням до мене. Я розуміла, що Ілля боявся, що я можу знову здати назад, але цього разу я не збиралася цього робити.  

В лікарню ми зайшли тримаючись за руки і зараз усі мої хвилювання щодо Іллі і Дані відійшли на другий план, тому що попереду мене чекала розмова з батьком,  на яку я так сильно чекала і одночасно боялася.