Читати книгу - "Муза, Мар'яна Доля"

 — Так.

 — А якщо ви будете годувати, а я в цей час писатиму ваш портрет? 

Я завагалася. Якось все-таки це було надто інтимно.

 — Ми, живописці, як лікарі, — впевнено промовив Олег. — Ще під час навчання в академії  не раз зображував оголену натуру, проте в цьому не було нічого непристойного. Лише краса людського тіла, не більше. А вам і роздягатися не треба, прикриєте груди, так, що нічого зайвого не буде видно. Просто це така зворушлива картина — мати і дитя…

 — Ну добре, — невпевнено сказала я і, відвернувшись, почала розстібати гудзики на кофтині.

 — Зачекайте хвильку. Можна вам розпустити волосся? Воно у вас дуже красиве.. Ось так…

Він підійшов до мене, і легким, майже невловимим рухом стягнув з моїх кіс резинку, яка утримувала волосся в пучку. Воно розсипалося по плечах, і Олег обережно відвів його руками назад.

Щось було в цій миті таке, що я ніби відчула дежа вю. Пригадався інший чоловік, який у зовсім інакших обставинах і з іншими словами розпустив мені волосся. І як мене тоді било струмом від його гарячих рук…

Я здригнулася й відсахнулась від Олега.

 — Вибачте, я смикнув вас? Більше не буду, — поспішив запевнити він.

 — Та ні, нічого. Все в порядку.

Чомусь мені захотілось плакати...